Зміни до Конституції – вимога часу чи закономірний історичний процес

Останнім часом чимало дискусій точиться довкола теми начебто зачастого внесення змін до Конституції України. Багато хто наводить приклад Конституції США, до якої з моменту ухвалення (1787 р.) було внесено усього 27 поправок, що демонструє її стабільність т

Останнім часом чимало дискусій точиться довкола теми начебто зачастого внесення змін до Конституції України. Багато хто наводить приклад Конституції США, до якої з моменту ухвалення (1787 р.) було внесено усього 27 поправок, що демонструє її стабільність та державницький підхід авторів таких змін. При цьому автори подібних тверджень забувають додати, що перші 10 поправок, із запропонованого пакету в 19, були внесені до Конституції США вже у 1789 р., тобто лише за 2 роки після ухвалення основного документу. Решта 17 поправок, як можна прослідкувати, вносились через необхідність привести Конституцію у відповідність до вимог часу та потреб суспільства, як-то скасування рабства чи запровадження федерального податку.

Загалом, до Конституції США за увесь час було запропоновано понад 1000 поправок, більшість з яких можуть розглядатися навіть не десятиліттями, а століттями. Річ у тім, що внесення будь-яких змін до Основного закону є складним і тривалим процесом, оскільки відповідна пропозиція спочатку потрапляє до Конгресу, після чого має бути ратифікована 3/4 штатів. Найбільш яскравим прикладом тривалості цього процесу може бути остання поправка до Конституції США, що була запропонована у 1789 р., а ратифікована лише 203 роки по тому (у 1992 р.) і регламентувала зміну оплати сенаторів та представників.

Конституція України була ухвалена у 1996 р., коли у нас була президентсько-парламентська республіка, і на той час це був дійсно найдосконаліший Основний закон. Однак за останні 20 років багато чого змінилося, в тому числі й перехід до парламентсько-президентської республіки, що і стало передумовою до осучаснення Конституції.

Зараз конституційні зміни просуваються в декількох напрямках – це децентралізація та реформа правосуддя. Обидва напрямки роботи є відповіддю на зміни, що відбуваються не лише в Україні, а й відображають загальні тенденції демократичних країн.

 В частині правосуддя зміни вже внесені й набудуть чинності за 3 місяці, що дозволить привести судову систему України до сучасних європейських стандартів. Ми звільнили судову гілку влади від політичної залежності, парламент вже не вирішуватиме кадрових питань, діятиме орган суддівського управління – Вища рада правосуддя, не буде випробувального терміну при призначенні на посаду судді, на що постійно звертала увагу Венеціанська комісія, недоторканність суддів буде обмежена до функціональної. Окрім того, в результаті змін до Конституції, адвокатура та прокуратура стали на одному інституційному рівні, що забезпечує змагальність сторін.

Зміни до Конституції в частині децентралізації чекають на друге читання у Верховній Раді, хоча фінансова децентралізація розпочалася ще у 2015 р., що дозволило тільки з початку цього року збільшити надходження до місцевих бюджетів більше ніж на 17 млрд грн. В результаті внесення запланованих змін до Конституції, має вибудуватись така модель управління всередині держави, коли вирішення більшості питань відбуватиметься на місцях, і лише стратегічні питання, питання міжнародної діяльності та оборони будуть у компетенції центральної влади.

Однак на цьому процес осучаснення не завершиться. Найближчим часом готуватимуться зміни до Конституції в частині прав людини. Відповідні норми приводитимуться до європейських стандартів. Цей законопроект також буде внесений до парламенту та проголосований. Загалом, процес внесення змін до Основного Закону триватиме ще рік-два, а після їх успішної імплементації Конституція буде стабільним фундаментом на довгі роки для подальшої розбудови України.