Ризики хибного розуміння поняття "корупція"

У статті окреслено відмінність понять "корупційне правопорушення" і "правопорушення, пов’язане з корупцією", а також наведено ситуацію, коли необізнаність прокурорів створює корупціонерів

Для багатьох людей та інституцій досконале володіння антикорупційним законодавством є функціональним (посадовим, професійним, фаховим) ОБОВ’ЯЗКОМ!

Натомість такі особи та інституції роблять помилки, неприпустимі навіть для антикорупціонерів-початківців.

Щоправда доволі розгалужене і складне антикорупційне законодавство України має певні недоліки, проте Закон України «Про запобігання корупції» містить відповіді на більшість питань, що можуть виникати у правоохоронця, судді чи суб’єкта відповідальності.

Читачі мого блогу пам’ятають замітку «Види порушень антикорупційного законодавства», де розглядались поняття:

- корупційне правопорушення;

- правопорушення, пов’язане з корупцією;

- інше порушення Закону України «Про запобігання корупції». 

Але постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року у справі № 310/5119/19 (суддя Дністрян О.М., прокурор Педан Ю.Г.) змусила знов взятись до теми (аби корисним писанням приборкати безмежне обурення J).

Маємо висновок зазначеної постанови: головного спеціаліста – юриста Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області визнано винним та притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставою для такого висновку є ситуація: головний спеціаліст – юрист не повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції про те, що сільський голова подав е‑декларацію за 2017 рік з одноденним запізненням.

У викладеному суддя Дністрян О.М. бачить саме порушення, пов’язане з корупцією.

Безумовно і сільський голова і головний спеціаліст – юрист припустилися порушень.

Сільський голова – порушив вимоги статті 172^-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині вчасності подання е‑декларації.

Головний спеціаліст – юрист отримав звинувачення у порушенні частини першої статті 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 

Читаємо:

«Стаття 172^-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції

Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення – тягне за собою накладення штрафу від ста двадцяти п’яти до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». 

Зауважимо, що у статті 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення йдеться про виявлення корупційного правопорушення.

Звернемось до визначення поняття «корупційне правопорушення», зафіксованого у законодавстві.

Читаємо:

Стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції»:

«корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

корупція – використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей».

Тримаючись букви закону спробуємо з’ясувати якими актами передбачено відповідальність за вчинення корупційного правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність лише за правопорушення, пов’язане з корупцією.

Тобто вчинення особою правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 172^-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), є правопорушенням, пов’язаним з корупцією.

При цьому для констатації факту вчинення корупційного правопорушення потрібно отримати відповідний вирок суду за вчинення корупційного злочину.

За законодавством корупційними злочинами є:

- злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 Кримінального кодексу України, у випадку вчинення шляхом зловживання службовим становищем;

- злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364^-1, 365^-2, 368‑369^‑2 Кримінального кодексу України.

У постанові Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 липня 2019 року у справі № 310/5119/19 – жодних посилань чи інформації про виявлення злочину, відповідальність за який передбачено Кримінальним кодексом України.

Цитуємо, що пише суддя Дністрян О.М. у постанові:

«04.10.2018 відносно сільського голови складено протокол № 258 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01.11.2018 сільського голову було визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 50 НМДГ, що становить 850 грн».

……………………………………………………………..

«Тобто головний спеціаліст юрист Берестівської сільської ради Бердянського району, будучи, згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. З, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, достовірно знаючи про обов`язок перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які працюють в Берестівській сільській раді Бердянського району, декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, у порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції», рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2016 № 19, не повідомив про це Національне агентство з питань запобігання корупції у встановлений строк до 11.04.2018, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Не вдаючись до підміни зафіксованих у законодавстві понять – дії чи бездіяльність головного спеціаліста – юриста не можна вважати адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено статтею 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), оскільки порушення за цією статтею має такі складові:

виявлення факту вчинення корупційного правопорушення;

неповідомлення про виявлений факт корупційного правопорушення. 

Але у розглянутій ситуації щодо декларацій співробітників Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області взагалі не має (і не виявлено) корупційного правопорушення.

Справедливо зауважити, що головний спеціаліст – юрист порушив вимоги частини другої статті 49 Закону України «Про запобігання корупції» але неможливо порушити статтю 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) без наявності власне корупційного правопорушення. 

Зазначений епізод неправильного правозастосування є показовим і, нажаль, доволі типовим. Небезпека подібного випадку у можливості спиратись на такі підстави та обґрунтування для притягнення до відповідальності та звинувачення у корупції будь-якого працівника, посада якого передбачає запобігання корупції в органах державної влади, місцевого самоврядування чи іншій юридичній особі. 

Ця незаконна постанова суду є ілюстрацією проблеми неусвідомленого читання та несвідомого застосування законодавства фахівцями юридичної науки. Насправді не лише «гуру юриспруденції» мають поважати закон і відрізнити:

- корупційне правопорушення від правопорушення, пов’язаного з корупцією;

- правопорушення, пов’язане з корупцією, від іншого порушення Закону України «Про запобігання корупції». 

У колі експертів з антикорупційної тематики триває жвава дискусія щодо доцільності законодавчого захисту викривачів корупції. При цьому мало хто з експертів розуміється на теоретичних основах і досконало володіє понятійною базою антикорупційного законодавства.

Галузь запобігання корупції та боротьби з нею в Україні потребує законодавчого вдосконалення, понятійного розвитку та відповідних фахівців.

Небайдужі читачі, яких я завжди ціную та думку яких шаную, інколи закидають мені, що я піднімаючи проблему не пропоную шляхів її розв’язання. Насправді навпаки – коли з’являються думки щодо подолання – я оприлюднюю проблему.

Зокрема щодо цієї ситуації я, як член правління Громадської організації «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО КОМПЛАЄНСУ», звертаю увагу Генерального прокурора на рівень компетентності прокурора, який погодив завідомо незаконний протокол, та звертаюсь до Вищої ради правосуддя з проханням розглянути профпридатність судді, яка винесла завідомо неправомірне рішення.

Також звертаюся до працівників Національного агентства з питань запобігання корупції активізувати свою роботу по запобіганню корупції, адже ваше основне завдання це зробити так щоб динаміка поповнення реєстру корупціонерів ставала щороку меншою.

Штучною та награною «боротьбою з корупцією» ви її не зменшите, а лише викличите відразу до результатів такої роботи.

На часі стаття як ідентифікувати факт порушення статті 172^-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.