Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін

Сучасна українська молодь живе у реальності постійних трансформацій, війни й невизначеного майбутнього.

За даними внутрішнього аналітичного дослідження FUTURES, 74% дітей не бачать свого майбутнього в Україні. Це серйозний виклик як для суспільства в цілому, так і для системи освіти, яка має не лише давати знання, а й мотивувати молодь розвиватися та бачити перспективи перш за все в своїй власній країні.

Освіта як навичка, а не процес

Перш за все, варто визнати, що сучасна молодь мислить інакше. Вона виросла з інтернетом у кишені, звикла до миттєвого доступу до інформації та вибору. Тож нав'язування старих методів навчання призводить лише до опору та нерозуміння “навіщо це все”.

Сьогоднішні школярі — не ті, кому достатньо сказати «треба» або «так завжди було». Вони ставлять питання, аналізують і звикли самостійно ухвалювати рішення. При цьому, молодь часто не розуміє цінності самого процесу навчання. Коли вся інформація доступна за кілька кліків, навіщо запам'ятовувати дати, формули чи правила? Відповідь проста: освіта — не про накопичення фактів, а про формування системного мислення, вміння знаходити зв'язки між явищами, критично оцінювати інформацію та діяти на основі аналізу, а не емоцій. Про формування внутрішнього базового ланцюжка дій: цікавитись-пізнавати-аналізувати-застосовувати. А в ідеалі про формування у молодої людини “can-do attitude”. Щоб після кожної навчальної ітерації дитина виходила з відчуттям - ого, я можу!

Саме тому освітні інструменти мають бути гнучкими, змістовними і релевантними. І диджиталізація освіти — це не лише про гаджети в класі, а про інший формат подання інформації та спілкування.

Розуміння, а не примус

Молоді нецікаво вчити те, що не має зв’язку з реальністю. Проте це не значить, що вона не хоче розвиватися — навпаки. Покоління Z активно цікавиться темами сталого розвитку, кар’єри, психології, підприємництва, державотворення. Просто для них важливо не «про це розповіли», а «я це спробував».

Саме тому ефективними виявляються формати, де навчання відбувається через практику: воркшопи з фахівцями, менторські програми, проєктна робота, можливість безпосередньо впливати на зміни. Один із прикладів — освітні ініціативи, що поєднують альтернативну освіту з досвідом у сфері бізнесу, IT, культури та державних процесів. Такі формати дають підліткам простір для самовизначення: спробувати себе, отримати фідбек, а потім свідомо обрати напрям та заглиблюватись в нього.

Покоління Z живе в парадигмі постійного розвитку. Вони не бояться змінювати спеціальності, здобувати додаткові навички чи вивчати нові інструменти вже під час роботи. Але освітня система поки не готова запропонувати гнучкі формати, що відповідають цьому стилю життя. Хоча давно вже мала б це зробити.

Відповіддю може стати змішане навчання, короткі освітні програми, які адаптуються під конкретні цілі, або навіть освітні спільноти, де навчання відбувається через взаємодію з іншими. Тут важлива не форма, а відчуття розвитку, зворотній зв’язок та нетворк. Щоб спробувати кілька сфер, кілька напрямків, познайомитись з людьми, отримати зворотній зв’язок і відчути, що саме “твоє”.

Якою стане нова школа: предмети на вибір та диджиталізація

У 2027 році запланована реформа старшої школи. Вона передбачає впровадження профільних класів і скорочення кількості шкіл зі старшими класами з 9 тисяч до 2 тисяч. Це сміливий крок, адже молодь має запит на те, щоб вивчати насамперед ті предмети, які знадобляться їй в майбутньому. Подібний підхід планують запровадити і в вищій освіті, де студенти зможуть самостійно обирати спеціальність протягом першої половини бакалаврату. Це відповідає реаліям сучасного світу, де рання і вузька спеціалізація часто обмежує, а не розширює можливості.

Проте ключова проблема полягає в суттєвій різниці якості освіти між великими та малими населеними пунктами. Реформа має враховувати цей фактор і забезпечити рівний доступ до якісної освіти для всіх учнів, незалежно від місця проживання.

Ще один крок уперед — оновлення курсу інформатики за підтримки Google. Ці зміни разом із впровадженням зручних освітніх платформ, гейміфікації та інтерактивних методик викладання можуть стати місточком між молодим поколінням і освітнім середовищем. Для цього потрібно лише забезпечити якісний контент та зацікавити молодь його споживати.

Знання через досвід і цінності

Поколінню Z важливо бачити зв’язок між навчанням і реальним життям. Одна з найпоширеніших проблем — невизначеність: як обрати фах і конвертувати знання у дохід. Монетизація професії - це запит №1 сьогодні. Потенційним рішенням може стати запровадження 1–2 років практичного досвіду після школи як період для самопізнання та професійної орієнтації перед вступом до ВНЗ. Водночас бізнес має активніше долучатися до освітніх процесів, перш за все, пояснюючи, які навички затребувані на ринку праці, а по-друге - де і як їх можна здобути. Тут можна або засновувати власні освітні ініціативи, або регулярно фінансувати “свій” напрямок в існуючих. А професіонали мають регулярно ділитися досвідом і показувати, як ті чи інші знання працюють у реальному житті. Закохувати молодь в професії та підсвічувати напрямки, які ще не перевантажені фахівцями. Тобто діяти проактивно. Безумовно це потребує трохи часу та зусиль, проте тільки так, ми забезпечимо собі якісний бекап у вигляді нового покоління класних, мотивованих та різнобічно розвинених експертів.

Окремий пріоритет — розвиток soft skills. Самопрезентація, командна робота, критичне мислення, здатність аргументувати і вести діалог — усе це не менш важливо, ніж знання формул чи дат. Дебатні клуби, проєктна робота, менторські програми можуть допомогти молоді навчитися працювати з викликами, стати свідомими громадянами та знайти свою роль у суспільстві вже на етапі навчання.

Освіта — не обовʼязок, а простір для розвитку

Змусити вчитися неможливо. Але можна створити середовище, де освіта сприймається як пригода, як ресурс для реалізації. Покоління Z цінує свободу вибору, автентичність і право на помилку. Вони шукають сенс, а не просто виконують інструкції. Вони постійно намагаються оптимізувати процеси та підвищити КПД не тільки за рахунок роботи на знос, а за рахунок технологій та креативних рішень. Їм потрібна не дисципліна заради дисципліни, а можливість пробувати, шукати, помилятися і зростати.

Трансформація освіти — це не про нові підручники. Це про зміну логіки: від передачі знань у готовому упакованому та незмінному десятиріччями вигляді — до створення умов для активного та живого розвитку та змін. Від оцінювання — до супроводу. Від контролю — до співтворення. Лише таке навчання здатне стати відповіддю на виклики часу й допомогти молоді не втратити зв’язок з країною. Адже справжнє завдання освіти сьогодні — не лише навчити, а й дати підстави вірити в себе та своє майбутнє, і бачити перспективи вдома.