Вісім кроків реформування правосуддя

Крок 1. Недовіра людей до суду та залежність суддів від політикуму  - головна проблема. "Люстрація" довіру народу й незалежність суддів не поверне. Єдиний вихід - суд присяжних. Громадяни вершитимуть правосуддя по совісті. Довіра до суду повернеться a priori. Процес стане змагальним і справді безперервним, кримінальні справи в судах перестануть слухатись роками. Суд присяжних, як на канаті в казці про бегемота з болота, потягне за собою позитивні кадрові зміни у всіх інших органах юстиції: прокуратурі, слідчому апараті, адвокатурі. Суд присяжних має розглядати кожну справу, в якій особа не визнає вини й обвинувачується в тяжкому або особливо тяжкому злочині, апеляційний перегляд рішення суду присяжних має бути відмінено, лише касаційний.

Крок 2. Реформування судоустрою загальних судів України, що розглядають цивільні та кримінальні справи. У великих містах і прилеглих до них районах має функціонувати один суд загальної юрисдикції - суд відповідного city. Наприклад, у м. Києві десять районів, у кожному районі - районний суд, а в кожного районного суду - в середньо два приміщення, які як правило далеко від станцій метро. І в кожному приміщенні своя канцелярія, охоронник, прибиральник і т.д. Це ж скільки коштів витрачається... І так у кожному великому місті України. 

Пропозиція - об'єднати всі районні суди великих міст у один міський суд, плюс включити до юрисдикції такого суду сусідні райони. Причому, базис для такого міського суду має вибиратися в залежності від кількості в області великих міст, на область - від одного до трьох таких судів. 

Скорочення й переміщення штатів дозволить провести люстрацію суддів з об'єктивних причин. 

До того ж на місцях доцільно ввести посаду мирового судді, який може здійснюнвати правосуддя по невеликим спорам за місцем проживання громадян, наприклад, у приміщенні РДА або міськрад. Посада такого судді може бути виборною.

Крок 3. Визначення вичерпного переліку справ (спорів), що відносяться до спеціальної - адміністративної та господарської юрисдикції. Причому, в кожній з цих систем судів України процедура має враховувати специфіку процесу. У господарських - процес має бути більш схожий на арбітражний, у тому числі з впливом на склад суду сторонами, на кшталт комерційного суду держав Європи. І якщо вже господарські суди, до прикладу слухають спори з інтелектуальної власності чи корпоративних правовідносин, то суди іншої юрисдикції такі ж спори слухати не мають, не залежно від суб'єктивного складу осіб.

 У адміністративних судах - кожна категорія справ має свою специфіку. І щодо неї має визначатися своя процедура.

Також у господарських і адміністративних судах необхідно переглянути місце й функцію апеляційної інстанції. Адже формально закріплений в законі порядок у кожному випадку переглядати повністю судове рішення місцевого суду в апеляційному порядку є необгрунтованим. На думку автора, апеляційний порядок, як перегляд відносно фактів, а не застосування закону, має бути швидше виключенням, ніж правилом в даних юрисдикціях, інакше виникає дублювання функцій судів.

Крок 4. Необхідно вирішити питання повноважень Верховного Суду України, і їх співвідношення з іншими вищими судовими органами й Конституційним Судом України. Також необхідно передбачити в законі право громадян на конституційну скаргу. До того ж, судова статистика має бути наукового характеру, а роз'яснення касаційними судами мають надаватися виключно через узагальнення змісту хї рішень, а не постанови Пленумів і внутрішні листи. Натомість рішення по суті вищих судів має бути дійсно вмотивованим у питанні застосування норми права, а не поміщатися на одній сторінці.    

Крок 5. Необхідно переглянути порядок оплати роботи суддів і їх помічників, прокурорів і слідчих. До прикладу, різниця між оплатою роботи судді місцевого та касаційного суду має бути, але така різниця не має переходити в рази. Бо в судах доля люди як правило вирішує внизу, а не зверху. Й статус судді однаковий, незалежно від суду, в якому працює громадянин. Доплата суддям за науковий ступінь - як на мене, взагалі дурниця. Також всі суддям і прокурорам має надаватися за спеціальною державною програмою службове житло, однак без права приватизації останнього. Бідні правоохоронці - точно будуть і непрофесійні й корумповані.   

Крок 6. Реформування органів прокуратури України. Приведення їх діяльності до положень Конституції України. Виключення невластивих прокуратурі правової держави функцій досудового розслідування й процесуального керівництва над слідчим у всіх кримінальних справах. Поступова децентралізація органів прокуратури.

Крок 7. У нашій державі, на думку автора, замість "незалежних" дисциплінарних органів, як то Вища рада юстиції й Вища кваліфікаційна комісія суддів України, краще просто ввести пряму політичну відповідальність судді через процедуру парламентського розслідування, обвинувачення судді на підставі рішення не менше як 226 народних депутатів України й імпічменту судді, наприклад, за рішенням двох третин голосів від конституційного складу депутатів Верховної Ради України не раніше ніж через місяць після обвинувачення судді й проведення розслідування спеціальною парламентською комісією. Так буде й чесніше, й справедливіше, і не буде такої ганьби як справа ЄСПЛ "Волков проти України".

Крок 8. Необхідно переглянути місце державної виконавчої служби України й державних виконавців. Як на мене, радянська традиція відносити органи ДВС до підпорядкування судів цілком виправдана. Тоді, суддя не міг здати справу в архів поки рішення не виконане. 

Тут і більша незалежність виконавців, і більш ефективне виконання проміжних судових доручень. Наприклад, невідкладна доставка свідка або документу, витребуваного судовим наказом (ухвалою), швидке стягнення штрафу за неповагу до суду тощо. І нарешті - один відповідальний за прийняття й виконання судового рішення.