Блекаут 28 квітня в Іспанії та Португалії показав проблеми балансування та прогалини у регулюванні енергоринку.
Масштабний блекаут 28 квітня 2025 року спричинив раптове припинення живлення практично всієї Іспанії та Португалії, частково зачепивши південну Францію . За даними ENTSO-E, подія сталася після 12:30 за центральноєвропейським часом: упродовж 5 секунд зникло 15 ГВт генерації – близько 60% від попиту на той час . Систему відключення спричинила “дуже сильна осциляція потужності” в мережах, що викликала колапс та роз’єднання іспанської системи з європейською (через лінію з Францією) . Подальше відновлення ішло годинами: до вечора 28 квітня вдалося повернути близько 60–99% навантаження (в Іспанії понад 61% живлення відновлено до кінця дня , в Португалії відновлено 85 з 89 підстанцій ).
Балансування енергосистеми
Усі електричні мережі повинні постійно балансувати споживання і генерацію: кількість поданої в мережу потужності має точно дорівнювати спожитій, інакше страждає частота струму і можливий тотальний blackout . У Європі опорна частота 50 Гц, і оператори в реальному часі підтримують її стабільною . Наприклад, бельгійський TSO стежить за балансом щохвилини 24/7 . Для балансування системи використовують маневрені генерації (від швидкодіючих газових турбін до керованих теплових станцій), системи накопичення енергії, попитозміщення та міждержавні перетоки. Як зазначає «Українська енергетика», «повне використання ВДЕ […] неможливе без засобів балансування: систем накопичення енергії, високоманевреної генерації, міжкордонних перетоків та регулювання попиту» . Прикладом балансу є активація резервів: первинний (милісекунди), вторинний (кілька хвилин) та третинний (десятки хвилин) регулювання частоти. Без таких резервів навіть незначний дисбаланс призводить до відхилення частоти, що автоматично відключає генерацію і може спричинити аварію .
Енергетичні накопичувачі відіграють важливу роль для гнучкості системи. Згідно з Єврокомісією, «нарощення частки змінної відновлюваної генерації вимагатиме гнучкості, що дозволяє системі адаптуватися до змін […] та керувати непостійністю генерації і споживання» . Саме накопичувачі здатні зберігати надлишкову електроенергію на періоди пікового попиту, знижувати коливання цін та дозволяти споживачам адаптувати споживання під ціни . Найпоширеніший метод зберігання в ЄС – гідроакумулятори, але проектів з батарейними системами дедалі більше . Навіть Єврокомісія закликає швидко розвивати інфраструктуру накопичення: у 2025 році запущено Європейський реєстр енергозапасів, а у 2023 р. ухвалено Рекомендацію з енергозберігання, що усуває регуляторні бар’єри . Недостатність накопичувачів і гнучкої генерації була очевидною: наприклад, у день блекауту сонячна генерація в Іспанії становила понад 29% від суміші , що могло призвести до негативних цін (як і сталося між 13:00 та 14:00, коли МВт оцінювався у –1,9 € ).
Короткострокові наслідки для енергоринку
Відразу після аварії в Іспанії та Португалії припинилася робота більшості електромереж: громадський транспорт зупинився, аеропорти і вокзали опинилися у темряві . У понеділок після аварії оператори працювали над поступовим відновленням: у Португалії ввечері 28 квітня запрацювало 85 з 89 підстанцій , в Іспанії до кінця дня живлення повернулося приблизно на 61% території . О 18:30 іспанське споживання сягнуло лише ~50% звичної добової норми (для порівняння, влітку 2010-го добовий максимум – ~40 900 МВт, тоді як у понеділок пік склав лише 27 710 МВт ). Оператори запускали аварійні генератори: наприклад, португальський REN повідомив про запуск гідроелектростанції Castelo do Bode і теплової Tapada do Outeiro для підтримки мережі .
На ринках поява аварії призвела до рекордно низьких цін. Іберійський оператор OMIE все ж провів денний аукціон 28 квітня: майже усі заявки виконувалися, і пік ціни складав лише ~35 €/МВт (21-22 години) . Проте вже наступного дня середня ціна впала до 5,79 €/МВт⋅год – у трійку найнижчих значень місяця . Це відбулося за рахунок аномально високої частки сонячної генерації на тлі низького попиту, що навіть спричинило негативні ціни вдень . Для порівняння, зазвичай добові середні ціни на Іспанію-Португалію значно вищі. Моментальний платіж учасникам ринку за недозабезпечені обсяги (механізм балансування) у таких умовах також опинився під знаком питання – якщо блекаут розцінювався як форс-мажор, компенсації не виплачувалися б (за аналогією з європейським правилом, що вимагає компенсувати скасовану потужність тільки якщо це не форс-мажор ).
У короткостроковій перспективі аварія змусила переглянути плани поставок і запаси енергоресурсів. Наприклад, прем’єр Іспанії повідомив про звільнення стратегічних запасів нафти на кілька днів, щоб забезпечити генеруючі резерви . Однак відразу комплексно замістити таку кількість електроенергії штатними ресурсами виявилося неможливим: унікальна подія з втратою 15 ГВт/с (60% генерації) без маневрених резервів завжди призводить до краху системи . Системи аварійного захисту спрацювали, щоб мінімізувати наслідки, але питання відновлення світла постало в кожному регіоні на декілька годин. Негайне висновок: навіть за стабільного попиту мережі потребують активних регулювальних резервів у кілька десятків ГВт.
Довгострокові наслідки
Подія підкреслила загрозу від надлишкового поступлення «зелених» генераторів без адекватних інструментів. Експерти попереджали, що надмірний притік сонячної енергії може дестабілізувати мережу , а трапилося саме це. Масштаб аварії в Іспанії та Португалії, за оцінкою Red Eléctrica, є «абсолютно винятковим» і вказує на необхідність перегляду стратегії безпеки. По-перше, у довгостроковій перспективі збільшиться потреба у маневрених потужностях, здатних компенсувати раптовий спад вироблення ВДЕ. По-друге, з огляду на інтеграцію енергетичних ринків ЄС та плани збільшення ВДЕ, мають вирости інвестиції в накопичувачі – аби уникати втрат при переході з піку в надлишок генерації. Уже зараз у ЄС є пропозиції ввести стимули (податкові пільги, гарантії доходів) для сховищ і швидкодіючих ГРЕС . По-третє, підключення Іберії до французької системи довелося від’єднати у перші хвилини аварії . Мабуть, переглянуть ліміти та процедури взаємодії з іншими зонами, щоб мати можливість швидко отримати допомогу або надати допомогу. Загалом, цей випадок покаже політикам і операторам необхідність планів дій на випадок електрокриз. За регламентом ЄС, країни мають мати «плани готовності» до електроенергетичних надзвичайних ситуацій . Слід очікувати оновлення таких планів і національних стратегій енергетичної безпеки (як у рамках директиви Ризик-підготовки 2019/941, так і на рівні Іспанії/Португалії).
Регулювання енергоринку та відповідальність
Правовий контекст інциденту виходить на перший план: як відреагують регулятори і що зміниться в законах. На рівні ЄС існує «мережева кодифікація» з правилом аварій і відновлення (Network Code on Emergency & Restoration, з 2017 року) . Вона визначає, що ТSO зобов’язаний вжити заходів для переведення системи зі стейт «аварійний» у «нормальний», та регламентує координацію між операторами. Також є регламент (2019/943), який встановлює загальну відповідальність: усі учасники ринку відповідають за викликані ними дисбаланси . Тобто якщо генерація не збалансована споживанням, відповідальність лежить на відповідальних сторонах. Однак цей механізм передбачає, що в екстрених випадках оператори мають право втрутитися: у разі аварійного обмеження потужності компенсувати надається учасникам лише за відсутності форс-мажору . Подібна норма натякає, що ТSO у форс-мажорному разі звільняється від компенсацій з ринку.
На національному рівні кожна держава має свої норми. Наприклад, у Іспанії Закон про електроенергетику класифікує самовільні відключення як «дуже серйозне правопорушення» , що тягне за собою суворі штрафні санкції. Так, через менш масштабні відключення на Канарських островах 2020 року місцева влада вже накладала штраф на держоператора (Red Eléctrica) у розмірі €8 млн . Самі оператори (і виробники) зобов’язані дотримуватися регламентів CNMC і технічних стандартів, тому невиконання норм може тягнути відповідальність. З іншого боку, споживачам (постачальникам) законодавство передбачає, що у разі непостачання через обставини поза контролем (форс-мажор) не настає звичайна відповідальність. Цивільний кодекс Іспанії (ст. 1105) та практика роз’яснюють: форс-мажор – це непередбачувана, неможлива до подолання подія, що звільняє від зобов’язань . Якщо аварію визнали форс-мажором, то постачальник або виробник не виплачує штрафних санкцій за зрив контракту і не компенсує збитки контрагенту . Водночас недостатня ясність у правовому регулюванні викликає спори: чи вважається такою подією «нестримна сейсмічна активність» (як у Китаї 2017) чи «потужна технічна поломка» – кожен випадок оцінюється окремо.
Відповідальність учасників ринку
Учасники ринку несуть відповідальність згідно зі своїми ролями. Генератори зазвичай не відповідають за відключення споживачів – їхня задача виробляти, але вони могли бути обов’язані мати маневрені потужності або контракти страхування. ТСО (REE, REN) мають забезпечити безперебійність мережі та реагувати на аварії. Подія такого масштабу може спонукати регулятор (CNMC, ERSE) перевірити, чи виконали оператори свої обов’язки – інакше передбачені санкції. Так, деякі правники уже відзначають, що відсутність чітких критеріїв визначення форс-мажору і механізмів відшкодування збитків залишає невизначеність: якщо аварія не вважається форс-мажором, то виробники/постачальники можуть опинитися винними в порушенні контрактів. Торгівельні компанії (постачальники електроенергії) зобов’язані забезпечити клієнтів, але великий blackout тривалий – якщо в договорах передбачено форс-мажор, їхня відповідальність може бути зменшена. Суспільні структури (бізнеси, муніципалітети) найчастіше втрати несуть самі: в європейській практиці масштабних компенсацій пересічним споживачам немає (виняток – позаплановані чарджі або приватні позови, що розглядаються індивідуально).
Багато уваги серед юристів викликає форс-мажор і «сторона невідповідності» в договорах купівлі-продажу електроенергії. За іспанською доктриною, форс-мажор «звільняє від відповідальності за заподіяну шкоду через невиконання договору» . Проте підстави такого визнання треба аналізувати ретельно: аварія має бути «неминучою, якщо б її могли передбачити, що вона була б неминучою» . Юристи часто відзначають: наскільки технічна поломка або «надвисока» генерація відповідають цим критеріям, – питання спірне і вимагає прецедентів. До того ж важлива роль домовленостей: контракти на постачання можуть мати окремі пункти про «force majeure» або «rebus sic stantibus», які уточнюють, коли і як постачальник звільняється від поставок.
Прогалини у нормативній базі
Подія показала слабкі місця чинної регуляторики. Наприклад, жодне законодавство в ЄС чи Іспанії явно не регламентує компенсацію побутовим і підприємницьким споживачам збитків від аварій у мережі (ізоляція землетрусом чи бурею може розглядатися окремо, але тут – суто технологічний провал). Відсутня й зрозуміла процедура оцінки «надзвичайних обставин» в енергопостачанні: що саме визнається форс-мажором, окрім природних катаклізмів, не прописано. Багато контрактів не відрізняють форс-мажор у звичайному сенсі і надзвичайну техногенну аварию, тому в суді навряд чи є однозначна практика. ЄС недавно схвалив Регламент про кризову готовність, який вимагає спільної допомоги при надзвичайних аваріях , проте він більше про планування, ніж про компенсації.
Група енергетичних юристів вказує на практичні прогалини: відсутність прямих норм щодо фінансового захисту споживачів і дрібних постачальників у разі тотальних аварій, неврегульованість механізму надання екстрених ліцензій/пропусків на введення в дію резервних потужностей поза контрактами, а також неузгодженість законодавчого підґрунтя для швидкого введення державних резервів енергії (подібно до нафтозапасів). На їхню думку, ситуація в Іберії підкреслила, що формалізація прав і обов’язків на випадок масштабних втрат потужності є надважливою – як з точки зору реакції РЕЕ/REN, так і для надання компенсацій або пені відповідальним сторонам.
Практичні рекомендації
Учасникам ринку: переглянути контракти та поліси страхування: впевнитися, що в них чітко прописано, чи настає форс-мажор у разі аварійних відключень мережі. Мати план дій на випадок масштабних відключень: незалежні ДГУ чи акумулятори як резерв, а також діверсіфікацію постачальників «топки» для генерації.
Генеруючим компаніям: нарощувати швидкодіючі резерви (газові/дизель-ГРЕС, батареї), брати участь у балансувальному ринку (продаючи послуги регулювання). Активніше працювати з TSO, щоб інтегрувати власні джерела резервної потужності.
Регуляторам і законодавцям: уточнити поняття форс-мажору в законі про електроенергетику для випадків мережевих аварій, прописати процедури відшкодування за зриви (наприклад, кошти резервного фонду). Розробити стимули для інвестицій у системи накопичення і міждержавні інтерконектори (зокрема Іберія–Франція). Переглянути нормативи резервування потужностей та адаптувати «плани готовності» (Risk-preparedness) з урахуванням сценаріїв масштабного blackout.
Урядовцям: розглянути можливість створення стратегічного резерву електроенергії (як аналог нафтового) на випадок криз, а також нормативно закріпити швидкі процедури вивільнення аварійних джерел (тобто можливість вводити в роботу стаціонарні резерви без тривалих тендерів і затримок).
Ці рекомендації мають допомогти підвищити стійкість енергоринку. Подібний аналіз блекауту вказує, що лише комплексний підхід – від технічних рішень (накопичення, гнучкі резерви) до удосконалення законодавства – здатний запобігти повторенню таких аварій.
