Приватизація держархбудконтролю: "І от питання – бути чи не бути…"

Мінрегіоном (Міністром Олексієм Чернишовим) 29 березня поточного року була презентована концепція реформування системи державного архітектурно-будівельного контролю, якою передбачено такий розподіл повноважень щодо здійснення містобудівного контролю:

Спробуємо детальніше розібратися.

Як ми бачимо на схемі, в приватні руки повністю запропоновано віддати контроль за об’єктами класу наслідків СС1(нежитлові об’єкти, крім об’єктів які становлять державну таємницю), СС2 (теж крім об’єктів держтаємниці), СС3 (окрім повноважень ДІАМ). Така собі приватизація держархбудконтролю.

Також виникає питання – це буде проста передача повноважень, чи (як зазвичай) розпродаж?

В презентації випадково, а може і спеціально, забули про житлові об’єкти класу наслідків СС1. Так що з ними?

Що стосується об’єктів підвищеної небезпеки:

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється відповідно до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

В цьому законі визначено термін «об’єкт підвищеної небезпеки» - об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Тобто, ДІАМ контролюватиме не так вже й багато об’єктів. По моїм розрахункам це близько 1 % від загальної кількості.

Все інше (переважну більшість об’єктів будівництва, в т.ч. пам’ятки культурної спадщини),  крім самочинного будівництва та житлових об’єктів класу СС1 – контролюватимуть приватні контролери.

Давайте детальніше поговоримо про приватних контролерів. Саме цю інституцію нам пропонують, як інструмент розумної дерегуляції, подолання корупції, покращення якості будівництва тощо.

Нагадаю, що на об’єктах будівництва вже існують декілька інститутів по суті приватного контролю. 

Це авторський і технічний нагляд, на деяких об’єктах науково-технічний супровід, нещодавно з’явився інститут інженерів-консультантів.

Та й експертизу проектів, віддали в приватні руки, а тепер на «круглих» столах обговорюють що робити з негативними наслідками…

Кейс по експертизі доводить, як позитивний звіт можна отримати за схемою: «Скиньте нам техніко-економічні показники, назву та гроші. Цього достатньо.».

До речі, кожний з цих інститутів потребує фінансування і отримує він його з карману інвестора-забудовника. Математика проста: чим більша кількість послуг, які обов'язково потрібно замовляти, тим більше грошей за це потрібно платити.

В умовах відсутності державного архітектурно-будівельного контролю стало краще видно результати роботи цих інститутів приватного контролю.

Висновок щодо якості будівництва за останній рік може зробити кожен, парки та зелені зони продовжують забудовувати, вимоги до щільності забудови ігноруються, доступність об’єктів для маломобільних груп населення продовжує бути проблемою.

Тож сумнівним видається інститут приватних контролерів як інстурмент покращення якості будівництва та подолання корупції в містобудуванні.

Таке відчуття, що спеціально пропонується щось «сире», щоб його завернули на доопрацювання, робиться видимість реформи, якої по суті немає.

А в цей час Державна архітектурно-будівельна інспекція Україні (ДАБІ) працює… в стадії ліквідації 1 рік і 2 місяці.