Покрокова інструкція для підготовки позовної заяви.
Накладення адміністративного стягнення (штрафу) не є вироком. Законодавство надає ефективні інструменти для судового захисту. Розберемо шаблон позову проти штрафів ТЦК. Також надам відповіді на питання.
про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
__.___.2011 позивач взятий на облік у ______________ військкоматі, після перейменування відділ ____________ РТЦК та СП (Барвінкове). Вказані дані внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр).
__.__.25 згідно до направлень відповідача, позивач пройшов ВЛК, що підтверджується актом дослідження стану здоров’я, згідно до чого постановою ВЛК визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, ОЗ, охорони. Відомості про це внесено до Реєстру.
Також позивач має відстрочку за п.1 ч.3 ст.23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (здобувач фахової передвищої освіти) діє до __.__.26 та пройшов ВЛК __.__.26.
Проходження ВЛК з визнанням придатним до служби та оформлення відстрочки – є безумовною підставою вважати оновлення даних, оскільки у протилежному випадку, не можливо було пройти ВЛК та оформити відстрочку, у т.ч. через те, що вказані процедури потребують, і ґрунтуються виключно на оновлених даних про позивача.
Не дивлячись на зазначене, відповідач склав відносно позивача:
- протокол про порушення ст.210 ч.3 кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Протокол). Суть адміністративного правопорушення: «_____________було взято на військовий облік, як особу яка не оновила дані згідно змін до постанови КМУ №932 від 01.04.2025 року, про те, що військовозобов’язаний, зобов’язаний був з’явитися до РТСК та СП для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду, однак, до РТЦК та СП у встановлений законодавством час не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду… Справа буде розглядатись __.__.2025»;
- постанову по справі про адміністративне правопорушення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з накладанням штрафу (надалі – Постанова).
Вважаю, складені документи протиправними, оскільки:
Відсутнє повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення
Згідно до Протоколу, Постанови, не наведено доказу повідомлення позивача про розгляд справи __.__.25 відносно останнього. При тому, не дозволяється розгляд адміністративного матеріалу без повідомлення особи, відносно якого розглядається адміністративний матеріал.
Жодного повідомлення від відповідача, поштового листа, про виклик на розгляд адміністративного матеріалу, а тому це є самостійною підставою для скасування Постанови, оскільки наслідком цього є позбавлення позивача прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16.
Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП позивачу взагалі не була вручена повістка про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення не пізніш як за три доби до дня розгляду справи. А тому останній не був належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено прав, гарантованих Конституцією та ст.268 КУпАП.
А тому, відповідач при підготовці до розгляду справи згідно до ст.278 КУпАП не перевірив:
- чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення (чи взагалі він складався) та
- чи сповіщено позивача про час і місце розгляду справи.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 31.3.21 справа 676/752/17, від 21.3.19 справа 489/1004/17, від 30.1.20 справа 308/12552/16 та у справі 482/9/17, від 6.2.20 справа 205/7145/16.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Як наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Відсутній склад інкримінованого правопорушення
Зі слів позивача, інкримінованого правопорушення не вчиняв.
Як зазначено у Постанові: “___________ РТЦК та СП громадянина ________________, було взято на військовий облік, як особу яка не оновила дані згідно змін до постанови КМУ №932 від 01.04.2025 року, про те, що військовозобов’язаний, зобов’язаний був з’явитися до РТСК та СП для постанови на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду, однак до РТЦК та СП у встановлений законодавством час не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умовах дії на території України особливого періоду.»
При цьому:
з часу введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації позивач не отримував повістку від відповідача (чи іншим чином був повідомлений) про необхідність з`явитися до останнього для уточнення та актуалізації персональних даних;
позивач вчасно оновив данні і на момент прийняття Постанови, що у т.ч. підтверджено оформленням до 11.7.25 відстрочки за п.1 ч.3 ст.23 ЗУ про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (здобувач фахової передвищої освіти) діє до 2.2.26 та пройшов ВЛК 29.4.25;
перебував на обліку у РТЦК та СП, а тому не уповноважений притягувати позивача до відповідальності;
до позивача не можна застосовувати п.1, п.3 ст.22 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки виклик до ТЦК не отримував, ВЛК пройшов;
відповідно до абз.3 п.63 Порядку, затвердженого Постановою 560 від 16.5.24 - маючи статус відстрочки від призову на ВЛК направляється виключно за бажанням військовозобов`язаного;
п.2 ст.26 ЗУ «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не може бути застосований до позивача, оскільки: (1) наведена стаття не містить у собі другого пункту, у цій статті міститься лише частини та (2) ст.26 застосовується виключно до посадових осіб відповідальних за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності. Відтак, з зазначених обставин справ видно, що відповідачем при прийнятті Постанови було неправильно кваліфіковано дії позивача та, як наслідок, протиправно притягнуто відповідальності, що свідчить про протиправність Постанови;
сплив трьох місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності за даний вид порушення (ч.9 ст.38 КУпАП). Дані слід було оновити до 16.7.24, а тому строк притягнення закінчився 16.10.24;
існування можливості у Держателя Реєстру отримувати персональні дані військовозобов`язаного з інших інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів (у тому числі публічних), баз (банків) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тим самим, не зазначено, які саме дані (відомості) не могли бути одержані самостійно відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії. Протилежного відповідачем не доведено;
не розкрито суті вчиненого правопорушення, у розрізі того, які саме персональні данні не оновлені / уточнені. Хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, оскільки це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи.
Отже, відповідачем не враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі, передбачені ст.280 КУпАП
Для притягнення особи до відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.1 ст.247, ст.251 КУпаП).
У постанові Верховного суду від 4.9.19 справа 285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція у постанові ВС від 5.8.19 справа 712/12830/16-а та від 26.4.18 справа 338/1/17.
Відповідачем не були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі (ст.280 КУпАП)
У наведеній статті закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.12.10 №23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, у порушення вимог ст.280 відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов'язку з`ясувати відносно винної особи:
1. чи було вчинено адміністративне правопорушення;
2. чи винен у його вчиненні;
3. чи повідомлявся про розгляд справи;
4. чи підлягає адміністративній відповідальності;
5. чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція ВС у постанові від 08.04.20 справа 715/2462/16-а: “Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.
Сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У свою чергу, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладені обставини свідчать про те, що спірна постанова, винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог КУпАП.
Тому, доведено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
Відповідач не має статусу юридичної особи
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), юридична особа з кодом ЄДРПОУ ___________ не значиться, а тому відповідач не може складати, розглядати адмін. матеріал і притягати інших осіб до відповідальності з підстави відсутності у юридичної особи правосуб’єктності (статті 80, 81, 89 цивільного кодексу).
У сумі викладене послугувало для звернення до суду.
Процесуальні аспекти:
На виконання ст. 160 КАС повідомляю:
- п.6 ч.5 засоби досудового врегулювання не проводилися;
- п.7 ч.5 заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не проводилися;
- п.11 ч.5 позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позивач не має зареєстрований кабінет в ЄСІТС, відповідач має зареєстрований кабінет в ЄСІТС.
Щодо строку на оскарження постанови: про Постанову позивачу стало відомо 22.12.25 при явці до відповідача. Дата отримання позивачем Постанови у ній і зазначено 22.12.25.
Отже, лише з наведеної дати позивач мав змогу фактично ознайомитися із повним текстом Постанови, з’ясувати зміст інкримінованого правопорушення для підготовки позиції для захисту себе в суді, через що строк на судове оскарження пропущений з поважних причин.
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначена ст.289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.286 КАС, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як зазначено в постановах ВС від 25.2.21 справа 953/2781/20 та 12.6.20 справа 686/28291/19: “при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з'ясувати дату отримання цієї постанови.”
Вказаної позиції ВС дотримується і сьогодні, наприклад постанова від 16.11.23 справа 290/606/23.
Також, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.55, 124, 129 Конституції, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 4.4.23 справа 140/1487/22.
Тому строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин.
Щодо визначення відповідача: стаття 235 КУпАП говорить, що ТЦК розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказані висновки викладені в постановах ВС від 17.9.20 справа 742/2298/17, від 26.12.19 справа 724/716/16 та від 17.6.20 справа 127/6881/17.
Отже, належним відповідачем є територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Щодо сплати судового збору: у постанові ВС від 18.3.20 справа 543/775/17 суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у 665,60 грн. (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Разом з цим ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, сума судового збору становить _______ грн. (3028 х 0,2 х 0,8).
Зважаючи на вищевикладене, -
Прошу:
1. Визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову ____________ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №___ від __.__.202__ року відносно _____________ РНОКПП _______________ про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі _________ гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Додатки:
- доказ сплати судового збору за подання позову;
- військово – обліковий документ «Резерв+»;
- протокол про порушення ст.210 ч.3 кодексу України про адміністративні правопорушення;
- постанова про накладення адміністративного стягнення;
- примірник позову з додатками для відповідача або доказ направлення позову з додатками відповідачу (у випадку подання позову в електроному вигляді).
якщо у спірній постанові так і в протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено саме про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у контексті, зокрема несвоєчасного оновлення даних, яке вчинено через відсутність військово-облікового документу; як підтвердити проходження ВЛК;
проходження ВЛК з визнанням придатним до служби та оформлення відстрочки – є безумовною підставою вважати оновлення даних;
якщо у протоколі дата розгляду справи не відповідає даті прийняття постанови;
відсутнє повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення;
який повинен бути доказ вчасного повідомлення про розгляду справи;
за скільки днів необхідно вручити військовозобов’язаному повістка про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;
що ТЦК потрібен перевірити при підготовці до розгляду адмін. справи;
яка мета повідомлення військовозобов’язаного про розгляду справи про правопорушення;
відсутність складу інкримінованого правопорушення;
чим ТЦК підтверджує не оновлення даних;
на чию користь тлумачиться сумніви у винності особи;
ТЦК не було враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі (ст.280 КУпАП);
ТЦК не має статусу юридичної особи;
строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлення пропущеного строку;
визначення відповідача для судової справи про скасування постанови;
розмір судового збору за подання позову для скасування постанови;
можливість стягнути понесені адвокатських витрат;
що конкретно просити у суду;
які додатки залучити до позову;
строк притягнення до адміністративної відповідальності;
який строк складання протоколу про адміністративне правопорушення;
якщо до протоколу не долучено носіїв, що містять записи із засобів фото- та відеофіксації, що містять докази порушення мобілізаційного законодавства у процесі перевірки документів військовозобов’язаного;
пред`явлення військово-облікового документа у мобільному додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог мобілізаційного законодавства;
штраф за не постановку на облік військовозобов`язаного ще з 2011;
отримання відстрочки дає підстави вважати, що тцк було отримані та уточненні всі необхідні облікові дані.
Ось і відповіді:
Як підтвердити, що стою на обліку у ТЦК
Це підтверджується даними внесеними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр). А тому, у разі необхідності потрібно отримати відомості з вказаного реєстру, наприклад через витяг з реєстру (Резерв+ або Оберіг), чи подавши до ТЦК, Міністерства оборони України заяву про надання інформації або адвокатський запит.
Якщо у спірній постанові так і в протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено саме про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у контексті, зокрема несвоєчасного оновлення даних, яке вчинено через відсутність військово-облікового документу.
У даному випадку – це є порушенням яке грає на твою користь, оскільки у протоколі, постанові повинно бути конкретно визначено твоє порушення з прив’язкою до норми законодавства, а не як часто буває зазначено «не твоє порушення» або порушення зазначено «взагалі / формально».
Як підтвердити проходження ВЛК
Це підтверджується даними внесеними до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр). А тому, у разі необхідності потрібно отримати відомості з вказаного реєстру, наприклад через витяг з реєстру (Резерв+ або Оберіг), чи подавши до ТЦК, Міністерства оборони України заяву про надання інформації або адвокатський запит.
Проходження ВЛК з визнанням придатним до служби та оформлення відстрочки – є безумовною підставою вважати оновлення даних
Так, є безумовною підставою вважати оновлення даних, оскільки у протилежному випадку, не можливо було пройти ВЛК та оформити відстрочку, у т.ч. через те, що вказані процедури потребують, і ґрунтуються виключно на оновлених даних про позивача.
Якщо у протоколі дата розгляду справи не відповідає даті прийняття постанови
Це буде вагомою підставою для скасування такої постанови у суді, якщо плутанина у датах призвела до порушень прав військовозобов’язаного, у т.ч. через те, що останній не повинен відповідати, нести додатковий тягар за помилки ТЦК допущені у протоколі / постанові.
Відсутнє повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення
«Немає повідомлення – не повинно бути відповідальності» саме з цього потрібно виходити, оскільки таке повідомлення має на меті повідомити військовозобов’язаного про розгляд справ відносно нього з метою підготовки до розгляду та вчасне з’явлення на такий розгляд, у т.ч. отримати послуги адвоката (юриста).
Який повинен бути доказ вчасного повідомлення про розгляд справи про правопорушення
Один з наступних:
підпис військовозобов’язаного у протоколі про адміністративне правопорушення;
повістка з підписом військовозобов’язаного про виклик на розгляд справи;
опис вкладення до цінного листа з рекомендованим повідомленням про вручення та разом з фіскальним чеком на підтвердження отримання військовозобов’язаним поштового листа укрпошти на підтвердження вручення повістки про виклик або протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, не дозволяється розгляд адміністративного матеріалу без повідомлення особи, відносно якого розглядається адміністративний матеріал.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16.
За скільки днів необхідно вручити військовозобов’язаному повістка про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення
Не пізніше як за три доби до дня розгляду справи відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП. При порушенні вказаного строку буде свідчити про порушення прав військовозобов’язаного, у т.ч. позбавлення прав, гарантованих Конституцією та ст.268 КУпАП.
Що ТЦК потрібен перевірити при підготовці до розгляду адмін. Справи
Згідно до ст.278 КУпАП необхідно перевірити:
- чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення (чи взагалі він складався) та
- чи сповіщено військовозобов’язаного про час і місце розгляду справи.
Яка мета повідомлення військовозобов’язаного про розгляд справи про правопорушення
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 31.3.21 справа 676/752/17, від 21.3.19 справа 489/1004/17, від 30.1.20 справа 308/12552/16 та у справі 482/9/17, від 6.2.20 справа 205/7145/16.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Як наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 6.3.18 справа 522/20755/16, від 30.9.19 справа 591/2794/17, від 6.2.20 справа №05/7145/16-а, від 21.5.20 справа 286/4145/15-а, від 31.3.21 справа 676/752/17 та від 25.5.22 справа 465/5145/16-а.
Відсутність складу інкримінованого правопорушення
Це є підставою для судового скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки така відсутність — це реабілітуюча обставина, яка означає, що в діянні особи немає всіх необхідних елементів, які за законом утворюють правопорушення.
Якщо немає хоча б одного з цих елементів, адміністративне провадження не може бути розпочате, а розпочате підлягає негайному закриттю.
Основні елементи складу правопорушення, мають бути наявні одночасно чотири компоненти:
Об'єкт: суспільні відносини, на які посягає особа (порушення мобілізаційного законодавства).
Об'єктивна сторона: зовнішній прояв діяння (сама дія чи бездіяльність, шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв'язок між ними).
Суб'єкт: особа, яка вчинила діяння (має бути фізичною, осудною та досягти віку відповідальності).
Суб'єктивна сторона: внутрішнє ставлення особи до своїх дій (наявність вини у формі умислу або необережності).
У постанові Верховного суду від 4.9.19 справа 285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція у постанові ВС від 5.8.19 справа 712/12830/16-а та від 26.4.18 справа 338/1/17.
Чим ТЦК підтверджує не оновлення даних
відомостями Резерв+ / Оберіг
відсутністю оновлення через ЦНАП;
не оновлення даних безпосередньо через з’явлення до ТЦК.
Ключовим моментом слід керуватись тим, що такі нові дані ТЦК:
- не має можливості самостійно отримати через державні реєстри (інформаційно-комунікаційних систем, у т.ч. публічних);
- такі нові (неоновлені) дані взагалі з’явились / наявні, оскільки якщо відносно військовозобов’язаного нічого нового не з’явились (відсутні нові дані які підлягають оновленню), тому є логічним непотрібність оновлювати те, чого немає.
Більш того, якщо ТЦК інкримінує не оновлення даних, дивись зміст відповідної постанови, чи розкрито суті вчиненого правопорушення, у розрізі того, які саме персональні дані не оновлені / уточнені. Хоча формулювання порушення / склад правопорушення повинно бути конкретним, оскільки це є важливою умовою справедливого та об'єктивного розгляду справи.
На чию користь тлумачаться сумніви у винності особи
Особливості такої категорії справ є те, що усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь (тобто на користь військовозобов’язаного), а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (п.1 ст.247, ст.251 КУпаП).
ТЦК не було враховано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення по справі (ст.280 КУпаП)
У наведеній статті закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.12.10 №23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч.2 ст.8 Конституції України). Згідно з ч.2 ст.61 Конституції юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена ч.2 ст.33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, у порушення вимог ст.280 відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення не виконав обов'язку з`ясувати відносно винної особи:
1. чи було вчинено адміністративне правопорушення;
2. чи винен у його вчиненні;
3. чи повідомлявся про розгляд справи;
4. чи підлягає адміністративній відповідальності;
5. чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція ВС у постанові від 08.04.20 справа 715/2462/16-а: “Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності , відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства , покладено на відповідача.
Сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У свою чергу, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Викладені обставини свідчать про те, що спірна постанова, винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним правопорушення, а також з грубим порушенням під час провадження у справі про адміністративне правопорушення вимог КУпАП.
Тому, доведено, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування.
ТЦК не має статусу юридичної особи
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search), юридична особа з кодом ЄДРПОУ не значиться, а тому відповідач не може складати, розглядати адмін. матеріал і притягати інших осіб до відповідальності з підстави відсутності у юридичної особи правосуб’єктності (статті 80, 81, 89 цивільного кодексу).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та поновлення пропущеного строку
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначена ст.289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Аналогічна норма закріплена у ч.2 ст.286 КАС, відповідно до якої позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як зазначено в постановах ВС від 25.2.21 справа 953/2781/20 та 12.6.20 справа 686/28291/19: “при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з'ясувати дату отримання цієї постанови.”
Вказаної позиції ВС дотримується і сьогодні, наприклад постанова від 16.11.23 справа 290/606/23.
Також, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст.55, 124, 129 Конституції, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 4.4.23 справа 140/1487/22.
Визначення відповідача для судової справи про скасування постанови
Стаття 235 КУпАП говорить, що ТЦК розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, положеннями КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Вказані висновки викладені в постановах ВС від 17.9.20 справа 742/2298/17, від 26.12.19 справа 724/716/16 та від 17.6.20 справа 127/6881/17.
Отже, належним відповідачем є територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Розмір судового збору за подання позову для скасування постанови
У постанові ВС від 18.3.20 справа 543/775/17 суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2026 році належить сплачувати судовий збір 665,60 грн. (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Щоб зменшити вказану суму ще на 0,2 потрібно подати позов через Електронний суд. Як правильно це зробити – дивись інструкцію в інтернеті.
Можливість стягнути понесені адвокатських витрат
Так, це можна просити у суду, шляхом зазначення про це у позові або у додатковій заяві до суду. На велику суму стягнення не розраховую, у реальності це від 1 до 10 тисяч гривень.
Що конкретно просити у суду
Визнати протиправною та скасувати постанову __________ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковником №___ від ________ року відносно військовозобов’язаного ________________ РНОКПП ____________ про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі __________ гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Які додатки залучити до позову
доказ сплати судового збору;
оскаржувану постанову та протокол (за наявності)
інші докази на користь військовозобов’язаного, наприклад розруківка з Резерв+ якщ вказаний доказ на твою користь;
докази поважності пропуску строку на судове оскарження (якщо такий строк пропущений);
і т.п.
Строк притягнення до адміністративної відповідальності
Такий строк за не оновлення становить три місяці (ч.9 ст.38 КУпАП). Дані слід було оновити до 16.7.24, а тому строк притягнення закінчився 16.10.24. Нажаль, суди почали /продовжують казати про те, що це є триваюче правопорушення, а тому не розповсюджується на таке порушення три місяці. Також май це на увазі. Рекомендую, все таки вказувати у позові порушення строку притягнення (якщо в тебе наявне порушення такого строку на твою користь), оскільки судова практика має таку властивість як змінюватись та різне застосування суддями.
Який строк складання протоколу про адміністративне правопорушення
Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП, такий протокол, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом із тим, КУпАП не встановлює жодних наслідків недотримання цього строку особою, яка склала протокол, а тому зазначене процесуальне порушення не тягне за собою протиправності винесеної постанови.
Якщо до протоколу не долучено носіїв, що містять записи із засобів фото- та відеофіксації, що містять докази порушення мобілізаційного законодавства у процесі перевірки документів військовозобов’язаного
Процес пред`явлення та перевірки документів з 17.7.24 здійснюється із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації.
При недолучені таких доказів до протоколу – це буде на користь військовозобов’язаного, оскільки у такому випадку будуть відсутні відомості про порушення.
Пред`явлення військово-облікового документа у мобільному додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог мобілізаційного законодавства
Так, пред`явлення військово-облікового документа у мобільному додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог ч. 6 ст. 22 Закону № 3543 (у розрізі пред’явлення військово-облікового документа). Тобто, військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Штраф за не постановку на облік військовозобов`язаного ще з 2011 року
На 2011 не існувало ні норми ч.3 ст.210 КУпАП, ні строків виконання обов`язку. А тому, військовозобов’язаний, не міг вчинити адміністративне правопорушення за наведеною статтею з 2011, бо зміни до ст.37 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' відбулися лише 04 квітня 2024, а норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Таким чином, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого, за яке притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Отже, таке притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП незаконне, оскільки закон, який погіршує становище, не має зворотної дії. Крім того, згідно зі ст.62 Конституції України всі сумніви тлумачиться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 справа 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отримання відстрочки дає підстави вважати, що ТЦК було отримано та уточненні всі необхідні облікові дані
Так, надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дає підстави суду вважати, що ТЦК були отримані та уточнені всі необхідні облікові дані військовозобов’язаного, у протилежному випадку така відстрочка не була б оформлена з підстави необхідності уточнити облікові дані.
