Як 2023 року посередники перемагали на торгах з постачання продуктів для ЗСУ?

Маржа, формула "товар+доставка" та сумнівна якість їжі допомагали посередникам обходити виробників на тендерах.

З 2024 року повноцінно стартувала агенція “Державний оператор тилу”. Вони перебрали на себе обов’язки з централізованих тилових закупівель для ЗСУ  - продуктів, одягу, пально-мастильних матеріалів, бронежилетів.

Запуск ДОТ - це необхідний та давно назрілий крок в умовах повномасштабної війни, а також на тлі низки негативних повідомлень про маніпуляції під час закупівель нелетальних товарів ЗСУ минулого року.

Водночас Офіс з підтримки змін у системі МОУ продовжує працювати над системними та точковими реформами у системі військових закупівель.

На початку такої роботи минулого року ми багато приділяли дослідженню наявного стану справ. Адже, за аналогією з лікуванням після діагностики хвороби, реформа починається саме з обстеження.

Однією з больових точок, на яку звертали увагу в інформаційному просторі, - перемога у тендерах з постачання їжі посередників, а не виробників цих товарів. Одночасно лунала критика та звинувачення організаторів таких торгів у порушенні законодавства.

Експерти Офісу з підтримки змін при Міноборони у співпраці з Департаментом політики закупівель МОУ та Проєктом реформи оборонних закупівель, а також виробникам вирішили перевірити: чи може посередник запропонувати вигідніші ціни на чесних тендерах?

Спойлер - так.

Чому це відбувається і до чого тут логістика?

Як проводили експеримент

Наразі при закупівлях їжі для армії кожен учасник торгів приходить на них із каталогом, в якому кілька сотень найменувань продуктів. І досить часто перемагають саме посередники, які чомусь пропонують нижчу ціну за певний товар з каталогу.

В інформаційному просторі якраз часто і лунають закиди в бік організаторів, що це відбувається через махінації при закупівлях. Мовляв, якби військові частини купували, до прикладу, моркву напряму у фермера, а військову форму постачала з фабрики, це зменшило б вартість товару. Головний аргумент - трейдер не може працювати собі у збиток. А отже, й навряд чи продаватиме дешевше, ніж виробник.

Наприкінці минулого року ми вирішили перевірити цю гіпотезу мовою цифр. Дослідили постачання продуктів для військових частин, які перебувають у пунктах дислокації на території однієї з центральних областей України.

До експертизи долучили як представників ЗСУ, так і постачальників й виробників. Щоб “звірити годинники”, ми провели не одну робочу зустріч  з представниками Центрального управління продовольчого забезпечення Тилу Командування Сил логістики, Центрального  управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.

Для дослідження ми використали досить простий метод. На одній шальці терезів - ціни на молоко та хліб від реального посередника, який після перемоги на тендерах постачав ці товари в пакеті з іншими продуктами із каталогу. На іншій -  вартість цих же товарів, які могли б теоретично постачати поза каталогом і запропонувати місцеві виробники з урахуванням логістики.

Додатково ми попросили виробників вказати орієнтовні ціни на позиції, по якім відсутнє власне виробництво, але можливе постачання із залученням партнерів - інших виробників.

Для повноти експерименту ми дослідили ринок виробників молочної та хлібобулочної групи товарів. Також обговорили можливості постачання визначеної номенклатури, розбиття на лоти як по номенклатурним позиціям, так і по місцях постачання, цін та чинників, які впливають на їх формування.

Цікавий факт: ще на етапі збору інформації ми виявили одну з проблем на ринку. Деякі хліб- та молокозаводи не забажали брати участь у дослідженні. Вони пояснили, що не мають змоги особисто підвозити малі партії продуктів по всій області, а змагатися цінами з великими виробниками не здатні.

Результати

Отож, у першій таблиці - порівняння вартості тримісячної потреби продуктів з категорії «Хліб, хлібобулочні вироби, борошно». Як і зазначалося, це - узагальнені цифри, які отримали після врахування цін за одиницю продукції від виробників та за аналогічні позиції переможця торгів за лотом по області для постачання в І кварталі 2024 року.

Для уникнення звинувачень в упередженості, рекламі чи антирекламі тут і надалі не називатиму реальні назви компаній та виробників.

Порівняння чітко демонструє: ціни за окремі позиції продукції від одного з виробників є вищими на понад 1,65 млн грн. Від іншого - на понад 2,3 млн грн в порівнянні з пропозицією посередника, який реально виграв цей тендер.

Трохи інша картинка під час порівняння загальної вартості тримісячної потреби продуктів з категорії «Молочні та кисломолочні продукти». Хоча тенденція все одно зберігається.

Схоже порівняння ми здійснили і з іншим постачальником, який за результатами торгів в середині літа 2023 року переміг у цій же області.

У категорії хлібобулочних продуктів компанія “Хлібний барон” могла б запропонувати продаж семи позицій дорожче на понад 398 тис грн, а “Зернопром” - 16 позицій дорожче на майже 880 тис грн.

У категорії молочних продуктів “Молочна пінка” могла б забезпечити продаж 17 позицій на понад 190 тис грн дорожче. І ті же “Сирні теревені” запропонували дешевше реалізувати дев’ять позицій на майже 136 тис грн.

В обох випадках “Сирні теревені” могли б трохи дешевше продати молочні продукти у порівнянні з постачальниками, які перемогли на тендерах. Але при глибшому аналізі з’ясувалося, що “Сирні теревені” спроможні постачати 25% від усієї кількості молочних товарів, які необхідні армії.

Чому ж посередники пропонують дешевше? У нас є кілька гіпотез.

По-перше, вони застосовують певні тендерні маніпуляції, не порушуючи при цьому закон. Так, для оптимізації вартості комплекту товарів у каталозі вони спеціально фіксують ціни по окремим продуктам з мінімальною прибутковістю. Або навіть у збиток собі. І це відбувається за рахунок маржинальних продуктів інших розділів каталогу.

Простою мовою, це означає, що постачальник продає хліб дешевше, але заробляє більше на м’ясі. Нагадаю, що організатор торгів не може визначити переможцем того, хто пропонує товар дорожчим.

Що підтверджує цю думку? Наприклад, вартість батона від “Бджілки” становить 11 грн за 1 кг. Хоча, за офіційними даними з сайту https://index.minfin.com.ua/, станом на час проведення нашого експериметнту середня ціна батона за 1кг була 21,05 грн.

По-друге, вигідні ціни від посередника-переможця можуть свідчити про нижчу якість продуктів за каталогом, що реально постачають у частини. Це досить ймовірно, зважаючи на відсутність контролю якості та відповідності технічним вимогам предмета закупівлі. Крім того, військові досить часто скаржаться саме на якість харчів.

Що далі?

Отож, сама по собі ідея із закупівлею продуктів напряму у виробників - не панацея. Інакше досягнемо зовсім зворотного ефекту: переможці тендерів у більшості продаватимуть продукти за вищими цінами, ніж міг би запропонувати ринок. А це правоохоронні органи можуть інтерпретувати як розтрата державних коштів.

Також можна припустити, що закупівля частини товарів окремо від каталогу збільшить витрати під час організації закупівель та контрактної роботи.

Водночас ми розуміємо, що ситуація й надалі виглядає дивною, коли виробник програє посереднику у битві за постачання посереднику, який вміло використовує старі правила гри. Саме ті правила, які призводили до порушення організаторами торгів законодавства та відкриттям кримінальних проваджень.

Що можна вдіяти у такій ситуації?

По-перше, необхідно посилити контроль якості продукції, яка постачається. Таке “ліцензування” змусить посередників відмовитися від дешевої продукції, яка не відповідає стандартам якості.

По-друге, проводити окремо закупівлю продуктів, а окремо - послуг з доставки. В такому разі посередники не зможуть здійснювати махінації на маржі.

Важливо, що саме останнє рішення - розділити купівлю товарів від логістики - взяв за основу своєї роботи “Державний оператор тилу”.

Сподіваюсь, це стане однією з цеглин до побудови прозорих, чесних та ринкових оборонних закупівель.