Право дружини на духовний розвиток

Дружині гарантовано різні за своїм змістом можливості, яким притаманний майновий чи немайновий характер. Чи має даний учасник правових відносин право на духовний розвиток?

Правове регулювання цього питання здійснюють відповідні нормативні акти. Зокрема різні за своєю суттю майнові й немайнові можливості, що гарантовані фізичним особам, які в свою чергу складають подружжя, регламентують:

- Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (далі по тексту – Конституція України);

- Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року № 2947-III (далі по тексту – СК України).

Чинне законодавство, охоплюючи собою численну кількість правових норм, водночас передбачає юридичні статуси різних учасників суспільних відносин. Зокрема ч. 1 ст. 53 Конституції України охоплює собою пряму вказівку про те, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Чіткий та недвозначний зміст зазначеної норми стосовно чіткого з’ясування майнових та особистих немайнових прав, які мають чоловік і/або дружина, роз’яснюють інші нормативні акти, що в свою чергу посідають провідні місця в багатогранній системі чинного законодавства. Як це розуміти?

Суб’єктний склад сімейно-правових відносин є надзвичайно різноманітним. Зокрема безпосередню участь в таких стосунках може взяти подружжя.

Юридичному складу зазначеного суб’єкта притаманний відповідний склад. Скажімо подружжя включає в себе чоловіка та дружину.

Чинне законодавство гарантує згаданим особам чимало різних можливостей. Зокрема у відповідності до норми, яка національним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 52 СК України, дружина та чоловік мають рівне право як на фізичний так і на духовний розвиток, а також на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Отже, фізичні особи, які є подружжям, володіють всілякими можливостями. Наприклад, дружина має право на духовний розвиток.