Законодавче закріплення свободи світогляду і віросповідання

В даній статті з'ясовується. в яких саме нормативно-правових актах закріплюється свобода совісті та віросповідання

В незалежній Україні, що еволюціонує в демократичну та правову державу, всім її громадянам гарантовано різні за своєю сутністю юридичні можливості, що в свою чергу отримали своє належне закріплення в чинному законодавстві. Чи володіють такі особи правом на свободу світогляду й віросповідання?

Правове регулювання даного питання здійснюється відповідними нормами, що встановлені суверенною Україною й мають загальнообовязковий характер. Тобто, дані правила добросовісної поведінки отримали належне закріплення:

1. в Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі – Конституція України);

2. в законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 року № 987-XII (надалі – Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації»);

3. в інших нормативно-правових актах.

Неповторне людське буття включає в себе різні за своєю сутністю цінності. Скажімо воно охоплює собою свободу світогляду і віросповідання.

Вітчизняний законодавець не оминув своєю належною увагою дану цінність. Іншими словами, свобода совісті й віросповідання отримала чітке закріплення у відповідних нормативно-правових актах, юридичні норми яких регулюють одні з головних правових відносин, що в свою чергу виникають, змінюються та припиняються в суверенній Україні. Що це означає?  

Чинне законодавство, будучи багатогранною системою, водночас гарантує тим чи іншим учасникам правових відносин різні за своєю суттю можливості, яким в свою чергу притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Зокрема ч. 1 ст. 35 Конституції України передбачено юридичну норму про те, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Інші закони, що є важливими складовими частинами чинного законодавства, також закріплюють таку можливість, щоправда, дещо по іншому називаючи її. Скажімо згідно з юридичною нормою, яку вітчизняний законодавець закріпив в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті.

Отже, громадянам України гарантовано різні за своєю сутністю можливості, що отримали належне закріплення у відповідних нормативно-правових актах. Наприклад, вказані особи мають право на свободу світогляду і віросповідання, яке інколи ще називається правом на свободу совісті.