Окремі проблемні питання предмету шлюбного договору

          Шлюбний договір посідає одне з провідних місць в злагодженій сукупності діянь, зміст яких відповідає юридичним нормам і/або моральним імперативам. Чи може безпосередній предмет вказаного правочину охоплювати передання у власність одного з подружжя нерухомого майна, право на яке в свою чергу підлягає державній реєстрації?

    Правове регулювання вищезазначеного аспекту відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридичну регламентацію майна, яке може бути безпосереднім предметом шлюбного договору і питань, нерозривно пов’язаних з ним, в свою чергу здійснюють:

1. Головний закон (Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України));

2. звичайні закони:

- Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-IV (надалі по тексту – ЦК України),

- Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. № 2947-III (надалі по тексту – СК України).

    Всім людям, що забезпечують своїм сім’ям та собі фінансове благополуччя,  дозволено скористатися різними можливостями, які в свою чергу передбачені національним законодавством. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України

кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

    Подібна за своєю суттю норма передбачена іншими вітчизняними законами. Скажімо у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. 

     Чіткий та недвозначний зміст даних норм в частині всебічного з’ясування виду майна, що не може бути безпосереднім предметом шлюбного договору, конкретизують інші нормативно-правові акти. Що це означає?

    Кожному суб’єкту сімейних відносин чинним законодавством гарантовано різні права, яким притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Зокрема ч. 1 ст. 92 СК України закріплює в собі безпосередню вказівку про те, що подружжя може укласти шлюбний договір.

     Даному правочину властиві різні за своєю сутністю юридичні особливості. Скажімо, як передбачено ч. 4 ст. 93 СК України, у власність одного з подружжя за шлюбним договором не може передаватись нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

     Отже, предметом вищевказаного правочину може бути не будь-яке майно. Зокрема ч. 4 ст. 93 СК України передбачено, що у власність одного з подружжя за шлюбним договором не може передаватись нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.