Окремі аспекти правового статусу третіх осіб, які заявляють самостійні

     Одними з можливих учасників адміністративно-процесуальних відносин є треті особи, які в свою чергу заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Чи дозволено вищезазначеним суб’єктам висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи? 

      Правове регулювання вищенаведеного питання відбувається за допомогою відповідних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентація різних за своєю юридичною  суттю майнових та особистих немайнових прав, гарантованих третім особам, які в свою чергу заявляють самостійні вимоги на предмет адміністративного спору, вирішуваного адміністративним судом, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) а також іншими законами (Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (надалі по тексту - КАСУ), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (надалі по тексту - Закон України «Про судоустрій і статус суддів»)). 

    Постсоціалістична Україна, трансформуючись в демократичну державу, водночас в особі уповноважених нею державних органів та посадових осіб зобов’язана забезпечити якісну та своєчасну охорону різних можливостей, які в свою чергу гарантовані її вмілому, чесному та працьовитому народу. Зокрема у відповідності до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. 

        Подібна за своєю суттю норма отримала своє закріплення в інших законах. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом, утвореним законом. 

       Чіткий і недвозначний зміст згаданих норм в частині всебічного з’ясування переліку прав, гарантованих третім особам, які в свою чергу не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, вирішуваного адміністративним судом, конкретизується іншим нормативно-правовим актом. Як це розуміти? 

       Перелік безпосередніх суб’єктів адміністративно-процесуальних відносин є різноманітним. Зокрема ч. 1 ст. 47 КАСУ охоплює юридичну норму про те, що одними з осіб, які беруть безпосередню участь в адміністративній справі, визнано третіх осіб, що в свою чергу заявляють в адміністративному суді самостійні вимоги на предмет спору. 

      Даним суб’єктам адміністративного процесу чинне законодавство гарантує різні за своєю юридичною сутністю майнові або особисті немайнові права. Наприклад, у відповідності до правової норми, що закріплена ч. 6 ч. 1 ст. 49, а також ч. 1 ст. 54 КАСУ, треті особи, що заявляють в суді самостійні вимоги на предмет спору, можуть висловлювати свою думку з питань, які виникають в свою чергу під час розгляду справи. 

       Таким чином, позивачу, який бере участь в адміністративному процесі, чинним законодавством гарантовано різні за своєю юридичною суттю права. Наприклад, ч. 6 ч. 1 ст. 49, а також ч. 1 ст. 54 КАСУ, закріплюють в собі безпосередню вказівку про те, що третім особам, які в свою чергу заявляють в суді самостійні вимоги на предмет існуючого між ними спору, дозволяється висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи.