Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
18.04.2017 07:24

Прощення боргу легатарія, як елемент предмету легату

Блогер, викладач, науковець та юрист

В даній статті з’ясовується можливість охоплення предметом легату прощення спадкоємцем боргу легатарія.


     Вітчизняне законодавство гарантує заповідачу різні за своєю сутністю права, яким в свою чергу притаманний майновий або особистий немайновий характер. Зокрема даній особі дозволено встановити в чіткому змісті свого заповіту легат. Чи може заповідач вищезазначеним розпорядженням покласти на спадкоємця обов’язок простити борг, який є наявним в легатарія?

    Станом на сьогоднішній день, офіційна доктрина цивільного права охоплює велику кількість малоз’ясованих питань. Зокрема наразі в юридичній літературі можна знайти лише поодинокі наукові праці, сутність яких в свою чергу полягає в з’ясуванні можливості включення до предмету легату прощення спадкоємцем боргу легатарія. Ознайомимося детальніше зі змістом таких розвідок.  
   
    Як зазначає В. Дроніков, предмет вказаного розпорядження може охоплювати покладення заповідачем на спадкоємця певного обов’язку, суть якого стосується прощення боргу, що в свою чергу має легатарій. Доцільність згаданого підходу вказаний дослідник намагається підтвердити такими судженнями. 

    Об’єктом відказу можуть бути всілякі об’єкти. Під останніми треба розуміти не тільки майно, яке належить спадкоємцю, а й дещо інше. 

    З вищесказаного випливає, що зміст зобов’язання, покладеного заповідачем на спадкоємця, може бути різним. Наприклад, заповідачу дозволено зобов’язати зазначену особу вчинити ті чи інші дії, наприклад, пробачити борг кого-небудь, й цим самим звільнити останнього від виконання обов’язку [1, с. 89]. 

    Вищезгадана концепція отримала належне схвалення серед інших науковців, які займаються ґрунтовним дослідженням проблемних питань цивільного права. Вищезгаданими дослідниками, наприклад, є: Б. Антімонов і К. Граве [2, с. 172], М. Барщевський [3, с. 80] та Ю. Заіка [4, с. 132]. 

    На наше глибоке переконання, предмет легату, будучи вельми багатогранним, водночас може охоплювати ті або інші майнові дії, однією з яких в свою чергу є прощення спадкоємцем боргу легатарія. Доцільність такої думки ми спробуємо підтвердити за допомогою таких доводів. 

     По-перше, цивільне законодавство, охоплюючи різні за своїм змістом норми, водночас не вміщує в собі прямої заборони заповідачу покладати на спадкоємця окремі обов’язки, яким притаманний майновий характер. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма про те, що 1-ій особі в чіткому змісті свого заповіту не дозволено зобов’язати 2-гу особу простити борг, що має легатарій [5]. 

    Кожному відома така юридична аксіома: можна робити те, що не заборонено. Звідси випливає, що заповідач в своєму заповіті може зобов’язати спадкоємця вчинити певні правомірні дії, наприклад, пробачити борг легатарія. 

    По-друге, легату, як одному з елементів принципу свободи заповіту, властиві різні за своїм змістом юридичні риси. Зокрема згідно з ч. 1 ст. 1238 ЦК України предмету даного розпорядження притаманний лише майновий характер [5].  

    Вчинювана спадкоємцем дія, зміст якої полягає в прощенні боргу легатарія, сповна відповідає згаданій вимозі. Вищезазначене судження пояснюється тим, що 2-га особа, не виплачуючи на користь 1-ої особи конкретну грошову суму, водночас заощаджує власний бюджет для якісного задоволення різних потреб тих чи інших осіб, наприклад, заради ефективного лікування свого сина. 

    Отже, предмет легату, будучи багатогранним, водночас може включати в себе різні за своєю суттю дії, яким в свою чергу властивий лише майновий характер. Зокрема заповідач, складаючи свій заповіт, може в даному правочині покласти на спадкоємця обов’язок простити борг легатарія. 

ЛІТЕРАТУРА 
  
1.  Дроников В. К. Наследственное право Украинской ССР. – К., Вища шк., 1974. – 160 с. 
2.  Антимонов Б. С., Граве К. А. Советское наследственное право. – М.: Госюриздат. – 1953. – 264 с. 
3.  Барщевский М. Ю. Если открылось наследство. – М.: Юрид. лит., 1989. – 182 с.
4.    Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток: Монографія, 2-ге вид. – К.: КНТ, 2007. – 288 с. 
5.  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net