Неповний робочий для одного з прийомних батьків

      На працедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновий або немайновий характер. Чи повинна зазначена особа встановити неповний робочий час для одного з прийомних батьків?  

   

     Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який в свою чергу прагне отримати фізична особа, що є прийомним батьком, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами  (Кодекс  законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).   

   

      Трудові правовідносини є дуже складними явищами навколишнього світу. Вони посідають провідні місця в злагодженій системі суспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сфері трудового права.  

  

      Працедавець є одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, що така особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботу різним трудівникам, які хочуть працювати для істотного поліпшення економічного прогресу своєї незалежної вітчизни та значимого зростання матеріального добробуту її доброчесного народу.   

   

      Працедавцеві окремими законами гарантовано різні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 1 ст. 56 КЗпП України, за угодою між цією особою і найманим працівником може встановлюватися неповний робочий день чи неповний робочий тиждень.      

   

      Однак треба пам’ятати про те, що цьому правилу властиві значні винятки, вичерпний перелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством.  Зокрема у випадках, що отримали своє закріплення у відповідних законах, для окремих найманих працівників працедавець незалежно від свого бажання  зобов’язаний встановити неповний робочий час. Як це розуміти?  

  

       Ефективна діяльність вітчизняних органів державної влади спрямовується на якісне утвердження різних за своїм змістом загальнолюдських цінностей. Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під особливою охороною держави.   

  

      Чіткий та недвозначний зміст даної юридичної норми в частині з’ясування  суб’єктного складу найманих працівників, для кожного з яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцем застосовується неповний робочий час, конкретизується іншими нормативно-правовими актами. Даному судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.   

   

    На прохання, що висловлене в письмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити для них робочий час, який є неповним. Зокрема згідно з нормами, охопленими ч. 1 ст. 56 і ч. 1 ст. 186¹ КЗпП України, одним зі вказаних трудівників є один з прийомних батьків.  

   

      Таким чином, чинне законодавство покладає на працедавця різні обов’язки, що не суперечать не тільки юридичним нормам, а й моральним імперативам. Зокрема вищезазначена особа зобов’язана встановити неповний робочий час  для окремих працівників, під одним з яких в свою чергу необхідно розуміти одного з прийомних батьків.