Неповний робочий час для жінки, що має дитину-інваліда III групи

         На працедавця покладено різні за своєю суттю обов’язки, яким властивий майновий або немайновий характер. Чи повинна наведена особа встановити неповний робочий час жінці, що має дитину, визнану інвалідом III групи?

       Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридична регламентація трудових правовідносин, функціонуючих стосовно неповного робочого часу, який в свою чергу прагне отримати жінка, що має дитину-інваліда III групи, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) звичайними законами  (Кодекс  законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі – ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні»)), а також підзаконними актами (Наказ Міністерства охорони здоров’я України  «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» від 05.09.2011 року № 561 (надалі по тексту - Інструкція)).  

       Трудові правовідносини є дуже складними явищами навколишнього світу. Вони посідають провідні місця в злагодженій системі суспільних стосунків, які в свою чергу функціонують в багатогранній сфері трудового права. 

        Працедавець є одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, що така особа, спираючись на трудовий договір, надає безпечну та здорову роботу різним трудівникам, які воліють працювати для істотного поліпшення економічного прогресу своєї суверенної вітчизни та значимого зростання матеріального добробуту її вмілого народу. 

 

        Працедавцеві окремими законами гарантовано різні за своєю суттю права. Зокрема згідно з юридичною нормою, охопленою ч. 1 ст. 56 КЗпП України, за угодою між цією особою і найманим працівником може встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень.  

   

          Але потрібно пам’ятати про те, що цьому правилу властиві значні винятки, вичерпний перелік яких в свою чергу передбачений чинним законодавством.  Зокрема у випадках, що отримали своє закріплення в чинному законодавстві, для окремих найманих працівників працедавець незалежно від свого бажання  повинен встановити неповний робочий час. Що це означає? 

           Ефективна діяльність національних органів державної влади скеровується на якісне утвердження різних за своїм змістом загальнолюдських цінностей. Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім’я, материнство, батьківство та дитинство перебувають під неабиякою охороною держави.  

          Чіткий та недвозначний зміст даної юридичної норми в частині з’ясування  суб’єктного складу найманих працівників, для кожного з яких за їх просьбою в обов’язковому порядку працедавцем застосовується неповний робочий час, роз’яснюють інші нормативно-правові акти. Згаданому судженню властиве своє обгрунтовуюче пояснення.   

       На прохання, що викладене в письмовій формі окремими працівниками, працедавець зобов’язаний встановити для них робочий час, який є неповним. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 56 КЗпП України одним зі вказаних трудівників є жінка, що має дитину-інваліда. 

        Соціальна недостатність є дуже пекучим явищем довколишньої дійсності. Одним з її різновидів визнано інвалідність, що в свою чергу підкріплюється абз. 3 ст. 1 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

        Чинне законодавство передбачає, що така недостатність має різні ступені. Зокрема абз. 23 п. 2.2. Інструкції закріплено, що особі, визнану інвалідом, залежно від доведеного ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності за відповідною процедурою встановлюється I, II чи III група інвалідності. 

          В наведеному випадку жінка має дитину, яка визнана інвалідом III групи. Тому, враховуючи вищезгадані судження, згаданому працівнику гарантовано право на неповний робочий день чи неповний робочий тиждень. 

             Таким чином, чинне законодавство покладає на працедавця різні обов’язки, що не суперечать не тільки юридичним нормам, а й моральним імперативам. Зокрема вищезазначена особа зобов’язана встановити неповний робочий час  для окремих працівників, під одним з яких в свою чергу необхідно розуміти жінку, що має дитину, яка в свою чергу визнана інвалідом III групи.