Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.

11.11.2016 18:00

Встановлення неповного робочого дня

Ярослав Ковальчук Блогер, викладач, науковець та юрист

В даній статті з'ясовується правомірність встановлення робочого часу, який є неповним, шляхом зменшення тривалості робочого дня.

Інколинаймані працівники виконують покладені на них трудові обов’язки впродовж робочогочасу, який чинним законодавством визнаний неповним. Чи може він встановлюватися шляхом зменшеннятривалості робочого дня?

Правове регулювання вищенаведеного питаннявідбувається за допомогою окремих законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових правовідносин, функціонуючих щодо ефективного впровадження неповногоробочого дня, здійснюється: Головним законом Українського народу (КонституціяУкраїни від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – КонституціяУкраїни)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від10.12.1971р. № 322-VIII (надалі потексту – КЗпП України).

Трудовіправовідносини є дуже складними явищами навколишнього світу. Вони посідаютьпровідні місця в злагодженій системі суспільних стосунків, які в свою чергуфункціонують в багатогранній сфері трудового права.

Найманий працівник є одним з головнихсуб’єктів трудових правовідносин. Така думка пояснюється тим, що добросовіснапраця вказаної особи сприяє значному покращенню економічного розвитку незалежноїі правової України та істотному зростанню матеріального добробуту їїдоброчесного народу.

Правовий статус, який гарантованийпрацівникові, будучи багатогранним, водночасохоплює різні за своєю сутністю соціально-економічні можливості, реалізовуючиякі, дана особа користується різними матеріальними благами. Зокрема згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себеюридичну можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає абона яку вільно погоджується.

Подібна за своєю суттю норма отримала своєзакріплення в інших законах, що відіграють головну роль в якісному регулюваннітрудових правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП право громадянУкраїни на працю – тобто, на одержання відповідної роботи з оплатою праці ненижче мінімуму, що встановлений державою, - включаючи право на вільний вибірпрофесії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Чіткий зміст таких норм в частині чіткогоз’ясування ймовірних способів дійового встановлення неповного робочого часу,конкретизують інші норми, що в свою чергу охоплені відповідним законом. Що цеозначає?

Національним законодавством передбаченобезпосередню вказівку про те, що деякимучасникам трудових відносин дозволено домовлятися між собою про окремі юридичніфакти. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 56 КЗпП України за угодою, яку уклалипрацівник та власник або уповноважений ним орган, може встановлюватись як приприйнятті на роботу, так і після такого діяння неповний робочий день чинеповний робочий тиждень.

Отже, окремі нормативно-правові активміщують в собі ймовірні способи цілеспрямованого утвердження робочого часу,який в свою чергу є неповним. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 56 КЗпП України,він може встановлюватися шляхом зменшення тривалості робочого дня.

Усі матеріали автора