Залучення шістдесятитрирічної особи до робіт у вихідні дні

      Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні права, яким властивий майновий або особистий немайновий характер. Чи може така особа залучати до робіт у вихідні дні працівника, якому виповнився 63 рік? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих щодо робіт, які виконують у вихідні дні особи похилого віку, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII(надалі – ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі – ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»)). 

        Наймані працівники є одними з головних учасників трудових відносин. Згідно з юридичними нормами, передбаченими вітчизняним законодавством, кожна з таких осіб, незалежно від статі, віку, національності та інших фактів, має права, гарантовані їй, а також виконує обов’язки, покладені на неї. 

      Трудове законодавство гарантує найманим працівникам юридичний статус, що, будучи багатоаспектним, водночас включає в себе відповідні елементи, одними з яких є різноманітні за своєю сутністю соціально-економічні права. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченою відповідним законом, в той же час повинна забезпечити повну економічну свободу зазначених осіб, а також їх якісний розвиток, як високоморальних особистостей. 

    Право на працю є одним з найважливіших соціально-економічних прав, реалізовуючи яке найманий працівник може забезпечити пристойний рівень матеріального й духовного благополуччя своєї благочестивої та вмілої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем закріплено в юридичних нормах, що охоплені ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

       Право на працю може реалізовуватися в різні проміжки календарного тижня. Зокрема з чіткого та недвозначного змісту ч. 1 ст. 71 КЗпП України випливає, що наймані працівники можуть виконувати різні за своєю суттю обов’язки, передбачені трудовим договором, у вихідні дні. 

         Ефективному та своєчасному залученню окремих осіб до легальної праці, яка в свою чергу виконується у вищезгадані дні, властива складна процедура. Не є якимись винятками з такого правила й особи, що досягли похилого віку. Що саме мається на увазі в даному випадку? 

     Відомо, що суб’єктний склад найманих працівників є дуже різноманітним. Зокрема майнові або немайнові обов’язки, що охоплені трудовим договором, може виконувати фізична особа, якій виповнився 63 роки. 

     Вищезазначений учасник трудових правовідносин є пенсіонером за віком. Безпосередня вказівка про вказаний факт отримала своє належне закріплення в ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 

       Чинне законодавство гарантує пенсіонерам відповідний юридичний статус. Зокрема згадані суб’єкти трудових відносин визнані особами похилого віку, що в свою чергу підтверджує ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». 

      Працедавець, залучаючи до чесної та сумлінної праці окремих трудівників, повинен дотримуватися певних правил, охоплених чинним законодавством. Зокрема згідно з нормою, передбаченою ч. 3 ст. 13 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» залучення осіб похилого віку до робіт, виконуваних у вихідні дні, допускається за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом їх здоров'я. 

        Отже, національне законодавство дозволяє працедавцеві вчиняти діяння, які відповідають моральним нормам, визнаним громадянським суспільством, і/або юридичним нормам, передбаченим відповідними законодавчим актами. Наприклад, така особа може залучити до робіт, виконуваних у вихідні дні, шістдесятитрирічну особу, якою надано згоду на виконання зазначеної праці, й це не завдає ніякої шкоди її здоров’ю.