Застосування до осіб похилого віку неповного робочого дня

     Одними з можливих суб’єктів трудових відносин є особи похилого віку. Виникає природне запитання: чи можуть вищезгадані працівники працювати в умовах неповного робочого дня? 

     Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, безпосередню участь в яких беруть фізичні особи, що досягли похилого віку, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України), Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII(надалі – ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»). 

        Наймані працівники є одними з визначних учасників трудових відносин, що функціонують щодо сумлінної праці та інших питань, що пов’язані з нею. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором,  створюють різні за своїм змістом майнові або немайнові блага, які приносять значиму користь суверенній Україні, що перетворюється в правову державу, та її чесному народу, що еволюціонує в громадянське суспільство. 

        Трудове законодавство гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатоаспектним, водночас включає в себе структурні елементи, одними з яких є різні за своєю юридичною суттю соціально-економічні права. Кожна зі вказаних можливостей, будучи передбаченою відповідним законом, водночас повинна забезпечити повну економічну свободу вказаних суб’єктів. 

    Право на працю визнано одним з визначних соціально-економічних прав, скориставшись яким, найманий працівник може забезпечити високий рівень матеріального і духовного добробуту своєї згуртованої й трудолюбивої сім’ї. Таку можливість вітчизняним законодавцем передбачено в правових нормах, що в свою чергу отримали своє належне закріплення у відповідних законах, наприклад, в ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

       Чіткий та недвозначний зміст такої правової норми в частині з’ясування певних особливостей, притаманних робочому часу, що може застосовуватися до осіб, які зуміли досягти похилого віку, отримав відповідну конкретизацію в іншому законі. Про що саме йде мова в даному випадку? 

    Вищезазначені учасники трудових відносин є звичайними працівниками. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 13 ЗУ  «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» на прохання працівників, які досягли похилого віку, працедавцю дозволено встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень.