Окремі проблемні аспекти юридичних підстав надурочних робіт

     Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вищевказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні необхідних робіт по водопостачанню заради усунення випадкових обставин, які в свою чергу заважають його правильному функціонуванню?  

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

  

    Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантує суб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором, охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними. Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу вказаних осіб, а й їх гідний розвиток, як законослухняних особистостей.   

    Право на працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Наведена юридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України.  

  

    Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частині встановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, отримав належні роз’яснення у відповідних законах. Що це означає?   

  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконаною за трудовим договором вправними і чесними людьми, водночас приносить істотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, який стає згуртованим та високоморальним.  

  

    Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особисто немайновий характер. Зокрема згідно з п. 2 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи при проведенні тих чи інших громадсько-необхідних робіт стосовно водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які заважають правильному їх функціонуванню.

       

      Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокрема вищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи, проводячи громадсько-необхідні роботи з водопостачання для усунення обставин, які, будучи випадковими, водночас перешкоджають його правильному функціонуванню, про що закріплено юридичною нормою, охопленою п. 2 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.