Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своєю сутністю права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення стихійного лиха?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю юридичні норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вказані можливості, отримавши належне закріплення у відповідних законах, водночас повинні забезпечити всебічну економічну свободу зазначених осіб, а також їх високоякісний розвиток, як законослухняних особистостей.
Одним з найважливіших соціально-економічних прав є право на працю. Згадана можливість охоплена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України і ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, роз’яснюється відповідними законами. Як це розуміти?
Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконана чесними особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотну користь не лише суверенній та правовій Україні, а й її згуртованому й добропорядному народу.
Чинне законодавство гарантує працедавцеві різні за своєю сутністю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема згідно з п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи під час проведення заходів, які в свою чергу є необхідними для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків.
Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення стихійного лиха, про що закріплено п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.