Окремі проблемні аспекти граничної норми надурочних робіт

     До осіб, які працюють за трудовим договором, в приватному підприємстві, працедавець встановив надурочні роботи, загальна тривалість яких становить 5-ть годин протягом 2-х днів підряд. Чи є такі дії правомірними? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

   Трудові правовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюють непросту систему трудового права, мають певні особливості. Зокрема суб’єктний склад згаданих стосунків, будучи вельми різноманітним, водночас включає в себе тих або інших осіб. 

    Одними з визначних учасників трудових відносин є наймані працівники. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором, водночас приносять значну вигоду своїй соціальній та правовій Батьківщині, а також її згуртованому і добропорядному народу. 

    Правовий статус, який чинне законодавство незалежної України гарантує найманим працівникам, будучи вельми багатогранним, водночас передбачає різноманітні за своєю суттю права, окремі з яких є соціально-економічними. Вказані можливості, забезпечуючи повну економічну свободу згаданих осіб, водночас сприяють всебічному розвитку таких учасників трудових відносин, як чесних та сумлінних членів громадянського суспільства. 

    Право на працю визнано одним з визначних соціально-економічних прав. Наведена юридична можливість закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

   Чіткий та недвозначний зміст згаданих норм в частині чіткого з’ясування граничних норм необхідного застосування надурочних робіт конкретизується іншими положеннями відповідних законів. Про що саме йде мова? 

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер. Зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 63 КЗпП України у виняткових випадках, які передбачені вітчизняним законодавством, працедавець може застосувати до окремих найманих працівників надурочні роботи. 

    Але треба пам’ятати про те, що чесній та сумлінній праці, яка здійснюється понад встановлену тривалість робочого часу, властиві певні граничні норми. Зокрема ч. 1 ст. 65 КЗпП України закріплює в собі юридичну норму про те, що загальновизнана тривалість надурочних робіт не повинна перевищувати для будь-якого працівника, що в свою чергу виконує їх, 4-ох годин протягом 2-ох днів підряд та 120-ть годин на рік.

    Таким чином, вітчизняне законодавство забороняє працедавцю вчиняти дії, які суперечать юридичним нормам, охопленим вітчизняним законодавством,  а також моральним нормам, загальновизнаним в громадянському суспільстві. Наприклад, вищевказана особа не може застосувати до найманих працівників надурочні роботи, тривалість яких в свою чергу складає відповідну кількість, а саме 5-ть астрономічних годин протягом 2-х календарних днів підряд.