Окремі питання граничної норми надурочних робіт

     До осіб, які працюють за трудовим договором, в державному підприємстві, працедавець встановив надурочні роботи, загальна тривалість яких становить 140 астрономічних годин на календарний рік. Чи є такі дії законними? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

   Трудові правовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюють розгалужену систему трудового права, мають відповідні риси. Зокрема суб’єктний склад зазначених стосунків, будучи дуже різноманітним, водночас включає в себе різних за своїм статусом осіб.  

    Одними з головних учасників трудових відносин є наймані працівники. Такі суб’єкти, працюючи за строковим чи безстроковим трудовим договором, водночас приносять значиму користь не лише своїй незалежній Батьківщині, а й її згуртованому та чесному народу. 

    Правовий статус, який чинне законодавство суверенної України гарантує найманим працівникам, будучи вельми багатогранним, водночас передбачає різноманітні за своєю суттю права, окремі з яких є соціально-економічними. Такі юридичні можливості, забезпечуючи економічну свободу вказаних осіб, водночас сприяють високому розвитку таких учасників трудових відносин, як добропорядних членів громадянського суспільства. 

    Право на працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Вищезазначену юридичну можливість вітчизняним законодавцем закріплено в ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

   Чіткий та недвозначний зміст згаданих норм в частині чіткого з’ясування граничних норм ефективного застосування надурочних робіт конкретизують відповідні закони. Як це розуміти? 

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу притаманний майновий чи особисто немайновий характер. Зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 63 КЗпП України у виняткових випадках, які передбачені вітчизняним законодавством, працедавець може застосувати до найманих працівників надурочні роботи. 

    Але треба пам’ятати про те, що чесній та сумлінній праці, яка здійснюється понад визначену тривалість робочого часу, притаманні певні граничні норми. Зокрема ч. 1 ст. 65 КЗпП України закріплено безпосередню вказівку про те, що загальновизнана тривалість надурочних робіт не повинна перевищувати для будь-якого працівника, що в свою чергу виконує їх, 4-ох годин протягом 2-ох днів підряд та 120-ть годин на рік. 

    Таким чином, вітчизняне законодавство забороняє працедавцю вчиняти дії, які суперечать юридичним нормам, охопленим вітчизняним законодавством, а також моральним нормам, загальновизнаним в громадянському суспільстві. Зокрема вищезазначена особа не може застосувати до найманих працівників надурочні роботи, тривалість яких в свою чергу складає відповідну кількість, а саме 140 астрономічних годин на календарний рік.