Окремі аспекти порядку проведення надурочних робіт

      Працедавець, будучи одним з головних учасників трудових правовідносин, має права, які гарантовані йому, й виконує обов’язки, що покладені на нього. Чи може така особа застосовувати надурочні роботи за обґрунтованої згоди, яка в свою чергу надана на їх якісне й вчасне проведення виборним органом первинної профспілкової організації? 

   Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

     Наймані працівники є одними з головних учасників трудових відносин.  Іншими словами, вищезазначені суб’єкти, працюючи за трудовим договором, водночас створюють певні блага, які, будучи майновими або немайновими, водночас приносять величезну користь демократичній та соціальній Україні, а також її доброчесному та згуртованому народу. 

    Трудове законодавство гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, включає в себе всілякі елементи, одними з яких є різні за своїм змістом соціально-економічні права. Вищевказані можливості, маючи своє належне закріплення у відповідних нормативно-правових актах, водночас повинні забезпечити всебічну економічну свободу фізичної особи, а також її ефективний розвиток, як свобідної особистості. 

    Право на працю визнано одним з визначних соціально-економічних прав. Така можливість отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    У випадках, вичерпний перелік яких передбачено відповідними законами, осіб, які мають таке право, працедавець може залучати до надурочних робіт. Безпосередня вказівка про наведений факт передбачена юридичною нормою, яка в свою чергу охоплена ч. 2 ст. 62 КЗпП України. 

    Але потрібно пам’ятати про те, що вітчизняним законодавцем передбачено особливий порядок цілеспрямованого застосування до найманих працівників вищезазначених робіт. Що це означає? 

    Працедавець не встановлює надурочні роботи в односторонньому порядку. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 65 КЗпП України, вони можуть проводитися з дозволу, наданим виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації. 

    Таким чином, працедавцю дозволяється вчиняти діяння, які не суперечать юридичним нормам, що отримали своє закріплення в чинному законодавстві, й моральним імперативам, які загальновизнані в громадянському суспільстві. Зокрема вищенаведеній особі не заборонено застосовувати надурочні роботи з дозволу, наданим виборним органом первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи чи організації.