Випробування для молодих робітників

    Трудовий договір є однією найголовніших підстав ймовірного виникнення трудових правовідносин. Чіткий і недвозначний зміст такої угоди складають всілякі за своєю значущістю умови, що є необхідними або факультативними. Наприклад, укладаючи трудовий договір, його сторони можуть передбачити в зазначеній домовленості безпосередню вказівку про випробувальний строк. Чи може працедавець застосувати вищевказану умову до молодих робітників, які закінчили навчатися у професійних навчально-виховних закладах? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, які функціонують з приводу випробувального терміну найманого працівника, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

    В злагодженій системі об’єктивних процесів трудові відносини посідають важливе місце. Зокрема дані стосунки функціонують в цілісному середовищі, де правові норми, ґрунтуючись на загальновизнаних моральних імперативах, водночас підлягають обов’язковому виконанню тими чи іншими особами. 

    Юридичні правила, що регулюють трудові відносини, водночас утворюють непросту систему трудову права. Безпосередніми суб’єктами даних стосунків є всілякі особи, які, володіючи відповідним статусом, водночас мають права, гарантовані їм, а також виконують обов’язки, покладені на них. 

    Наймані працівники є одними з основних учасників трудових відносин. Такі особи, працюючи за строковим або безстроковим трудовим договором, водночас створюють майнові чи немайнові блага, які в свою чергу приносять істотну користь громадянському суспільству та демократичній Україні. 

    Правовий статус, гарантований найманим працівникам, є багатогранним. Зокрема згідно з ч. ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе юридичну можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.  

    Схожу за свої змістом норма права вміщують в собі інші законодавчі акти. Наприклад, ч. 1 ст. 2 КЗпП України закріплено безпосередню вказівку про те, що право громадян України на працю, -  тобто їх право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи при цьому право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, відповідним чином забезпечується державою. 

    Чинним законодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру належної реалізації вищевказаними особами згаданої юридичної можливості. Зокрема громадяни України, які вирішили попрацювати, зобов’язані вчинити певні дії, які за своєю суттю є правомірними. Що це означає?   

    Той чи інший працівник реалізовує право на працю, яке гарантоване йому, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність. Безпосередня вказівка про вказаний факт отримала своє належне закріплення в юридичній нормі, охопленій ч. 2 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст згаданої домовленості може включати в себе різноманітні умови, окремим з яких притаманний факультативний характер.  Зокрема згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою його сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яку йому працедавець доручає виконувати. 

    Національним законодавством передбачено безпосередню вказівку про те, що дана умова за жодних обставин не поширюється на окремих працівників. Зокрема згідно з юридичною нормою, закріпленою ч. 3 ст. 26 КЗпП України, одними зі вказаних учасників трудових правовідносин є молоді робітники, які в свою чергу закінчили професійні навчально-виховні заклади.