Випробувальний строк для осіб, звільнених з альтернативної служби

    Трудовий договір є одним з визначних інститутів розгалуженої системи, яку в свою чергу утворюють різні за своєю сутністю норми трудового права. Чіткий і недвозначний зміст вищевказаної угоди складають відповідні умови, що за своєю юридичною значущістю є обов’язковими та факультативними. Наприклад, трудовий договір може вміщувати в собі безпосередню вказівку про випробувальний строк, який встановлюється для найманого працівника, що в свою чергу влаштовується на підприємство, установу чи організацію будь-якої форми власності чи до особи, яка працює за трудовими договорами з фізичними особами. Чи може поширюватися згадана умова на трудівника, який звільнений в запас з альтернативної (невійськової) служби? 

   Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, одним з суб’єктів яких є працівник, що працює за випробувальним терміном, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).  

    Наймані працівники є одними з основних учасників трудових відносин. Такі особи, працюючи за строковим або безстроковим трудовим договором, водночас створюють певні блага, які в свою чергу приносять істотну користь демократичній Україні, а також її законослухняним громадянам. 

    Правовий статус, гарантований найманим працівникам, є багатогранним. Зокрема згідно з ч. ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе юридичну можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.  

    Подібна за своєю сутністю правова норма закріплена іншими законами. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, -   тобто, на одержання вказаними особами роботи з оплатою праці не нижче розміру, який встановлений державою, включаючи право на вільний вибір професії, роді занять і роботи, забезпечується державою.    

    Чіткий і недвозначний зміст даних норм в частині випробувального строку, що може бути охоплений трудовим договором, в свою чергу конкретизується іншими нормативно-правовими актами. Як це розуміти? 

   Чинне законодавство закріплює, що випробування при прийнятті на роботу за жодних життєвих обставин не встановлюється для окремих працівників. Одними із зазначених трудівників можна назвати фізичних осіб, які звільнені в запас з альтернативної (невійськової) служби, про що в свою чергу свідчить норма, охоплена ч. 3 ст. 26 КЗпП України.