Звільнення працівника, що втратив довір’я зі сторони працедавця

    Працедавець єодним з найголовніших учасників трудових правовідносин. Правовий статус, якийгарантований вказаній особі, є вельми багатогранним. Зокрема чиннезаконодавство дозволяє такому учаснику трудових відносин розірвати трудовийдоговір, який в свою чергу є строковим чи безстроковим, з працівником, який,обслуговуючи грошові, товарні або культурні цінності, вчинив щодо нихнеправомірні діяння, внаслідок чого працедавець втратив свою колишню довіру до зазначеногосуб’єкта. Виникає природне запитання: чи зобов’язаний працедавець, звільняючи зазначеноготрудівника, отримати на вчинення такої дії згоду первинної профспілковоїорганізації? 

   Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаціятрудових відносин, безпосередню участь в яких бере працівник, що в свою чергуобслуговуючи грошові, товарні чикультурні цінності, вчинив щодо них протиправні діяння, внаслідок чогопрацедавець втратив свою колишню довіру до цього суб’єкта, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року №   254к/96-ВР (надаліпо тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів пропрацю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Трудовіправовідносини, будучи врегульованими юридичними нормами, які утворюють розгалуженусистему трудового права, мають відповідні риси. Зокрема суб’єктний складзазначених стосунків, будучи дуже різноманітним, водночас включає в себе тих абоінших осіб, що мають гарантовані їм права, а також виконують покладені на нихобов’язки.  

     Найманий працівник є одним з основних суб’єктівтрудових відносин. Така особа, працюючи за строковим або безстроковим трудовимдоговором, водночас створюють певні блага, які в свою чергу приносять істотнукористь суверенній та незалежній Україні, а також її законослухнянимгромадянам.

   Чиннимзаконодавством передбачено певні гарантії найманим працівникам. Зокрема згідноз ч. 6 ст. 43 Конституції України вищезазначені особи мають право на якіснийзахист від незаконного звільнення. 

    Чіткийта недвозначний зміст цієї норми в частині можливого припинення трудовихвідносин з особою, що насмілилась порушити трудову дисципліну, конкретизуютьінші закони. Зокрема ч. 1 ст. 43 КЗпП України передбачено безпосередню вказівкупро те, що правомірне розірвання трудового договору з найманим працівником,який, в свою чергу обслуговуючигрошові, товарні або культурні цінності, водночас вчинив стосовно нихпротиправні діяння, внаслідок чого працедавець втратив свою колишню довіру до вказаноїособи, може бути проведеновиключно за обов’язкової наявності попередньої згоди, яку в свою чергу наданавиборним органом (профспілковим представником), первинною профспілковою організацією,членом якої є такий трудівник.