Необмеженість кількості додаткових відказоодержувачів

    В окремих випадках, майнову вигоду, передбачену заповідальним відказом, у власність або в користування можуть набути додаткові відказоодержувачі. Чи притаманні якісь ліміти можливому числу згаданих осіб?

   На моє переконання, можливій кількості додаткових відказоодержувачів не властиві будь-які обмеження. Вказану концепцію я спробую обґрунтувати за допомогою таких доводів.

   По-перше, вітчизняним законодавством не передбачено будь-яких лімітів, властиві можливому числу безпосередніх суб’єктів цивільних правовідносин, які замість основних відказоодержувачів можуть отримати на свою користь ті або інші майнові блага, що в свою чергу охоплені заповідальним відказом. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма про ті або інші обмеження, які стосуються можливої кількості додаткових відказоодержувачів.

   По-друге, якщо вітчизняне законодавство буде передбачати будь-які ліміти, властиві можливому числу безпосередніх суб’єктів цивільних правовідносин, які замість основних відказоодержувачів можуть отримати на свою користь ті або інші майнові блага, що в свою чергу охоплені заповідальним відказом. Зокрема якщо в ЦК України буде присутня юридична норма про обмеження, які повинні стосуватися можливої кількості додаткових відказоодержувачів, то певні юридичні наслідки. Що це означає?

   а). дія принципу свободи заповіту зазнаватиме вельми істотного звуження. Тобто, заповідач буде мати юридичну можливість замінити в своєму заповіті  основних відказоодержувачів іншими учасниками цивільних правовідносин. Щоправда, в такому випадку ймовірне число додаткових відказодержувачів, що охоплене таким правочином, характеризуватиметься строгою лімітізацією. Наприклад, замість єдиного основного відказоодержувача, яким не прийнято у приватну власність майнову вигоду, що охоплена заповідальним відказом, не більше двох безпосередніх учасників цивільних правовідносин матимуть юридичну можливість стати повноправними власниками таких благ.

    б). окремі учасники правовідносин будуть підлягати значній дискримінації. Тобто, заповідач матиме юридичну можливість встановити в своєму заповіті додаткових відказоодержувачів, ймовірна кількість яких буде лімітизованою. Внаслідок цього, одні учасники цивільних правовідносин зможуть отримати майнові блага, що в свою чергу охоплені заповідальним відказом, а інші - ні. Наприклад, якщо можливе число додаткових відказоодержувачів становитиме не більше двох осіб, то замість одного-єдиного основного відказоодержувача два рідних брати заповідача матимуть право на прийняття майнової вигоди, що охоплена заповідальним відказом, а дві рідні сестри заповідача – ні.

    Загальновідомо, що національне законодавство вміщує в собі значні вади, чимало з яких в свою чергу охоплено інститутом спадкування за заповітом. Зокрема ЦК України не закріплено юридичної норми про можливу кількість учасників цивільних правовідносин, які замість основних відказоодержувачів можуть прийняти майнову вигоду, які передбачена заповідальним відказом. На мою думку, така проблема потребує ефективного й швидкого вирішення. Тому, враховуючи вказані доводи, рекомендую вітчизняному законодавцеві закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України ч. 2 ст. 1237⁶ такого змісту: