Заміна відказоодержувача, який отримав предмет заповідального відказу

Заповідач володіє правом на заміну учасника цивільно-правових відносин, що не прийняв на свою користь вигоду, передбачену заповідальним відказом. Однак чи може підлягати вищенаведеній заміні особа, яка набула у власність або в користування блага, передбачені згаданим розпорядженням? 

   Вітчизняне законодавство не закріплює жодної відповіді на таке запитання. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма про гарантування заповідачу права на заміну учасника цивільно-правових відносин, яким прийнято блага, що в свою чергу охоплені заповідальним відказом. 

    Я переконаний, що заповіт не може передбачати безпосередню вказівку про заміну учасника цивільно-правових відносин, що прийняв майнові блага, які в свою чергу охоплені заповідальним відказом. Вищенаведену точку зору спробую підтвердити за допомогою таких доводів. 

    По-перше, національне законодавство не допускає окремих розпоряджень, які може охоплювати текст заповіту. Зокрема ЦК України не закріплює в собі юридичної норми про гарантування заповідачеві права на здійснення заміни особи, якою було прийнято на свою користь від спадкоємців майнову вигоду, що в свою чергу охоплена заповідальним відказом. 

    По-друге, учасник цивільних правовідносин, що прийняв майнову вигоду, яка охоплена заповідальним відказом, володіє відповідними правами на неї. Зокрема такий відказоодержувач може бути її власником або користувачем. Наприклад, громадянин, заповівши житловий будинок й легковий автомобіль своєму сину, зобов’язав його виплатити своїй рідній сестрі 20000 дол. США. В цьому випадку, відказоодержувач, набувши в приватну власність такі блага, має юридичну можливість володіти, користуватися та розпоряджатися ними, не порушуючи загальновизнані в громадянському суспільстві норми моралі, а також передбачені вітчизняним законодавством норми права. 

   По-третє, заміна суб’єкта цивільно-правових відносин, що прийняв вигоду, яка закріплена заповідальним відказом, призведе до невідворотного настання певних юридичних наслідків. Зокрема спостерігатиметься істотне порушення  гарантованого вищезазначеній особі права користування або права власності 

на майнові блага, що в свою чергу передбачені зазначеним розпорядженням. Наприклад, громадянин, заповівши своїй рідній сестрі двокімнатну квартиру, водночас поклав на неї майновий обов’язок передати своєму рідному братові у приватну власність грошову суму, розмір якої становить 10000 дол. США. У вказаному випадку та або інша заміна вищезазначеного відказоодержувача буде істотним порушенням юридичних норм, які отримали своє закріплення в ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 4 ст. 13, ст. 21, ч. 2 ст. 22 і ч. 1 ст. 41 Конституції України, а також ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1-2 ст. 319 й ч. 1 ст. 321 ЦК України. 

    Загальновідомо, що цивільне законодавство вміщує в собі істотні недоліки.  Зокрема ЦК України відсутня безпосередня вказівка про недопущення заміни особи, яка прийняла майнову вигоду, що охоплена заповідальним відказом. На мою думку, дана прогалина потребує швидкого й ефективного вирішення.  Враховуючи такі доводи, я рекомендую вітчизняному законодавцю закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України частину 2 статті 1237¹ такого змісту: 

    Стаття 1237¹. 

2.    Заміна особи, що прийняла вигоду, закріплену заповідальним відказом, є неприпустимою.