Поняття підпризначення відказоодержувача

    Достатніми підставами можливого виникнення цивільних обов’язків й прав є юридичні факти. До невичерпного переліку зазначених життєвих обставин, як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, належать, наприклад, правочини. 

   Заповіт, будучи одним з вищезгаданих фактів, водночас може охоплювати різноманітні вказівки, яким притаманний майновий чи немайновий характер. Наприклад, національне законодавство не забороняє заповідачеві встановити в чіткому тексті вказаного правочину «підпризначення відказоодержувача». В чому саме полягає юридична сутність такого розпорядження? 

    Вітчизняне законодавство не закріплює прямої відповіді на таке запитання. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма, чіткий зміст якої розкриває жодних ознак, які властиві вищезгаданому розпорядженню. 

    Натомість спадкове законодавство окремих європейських країн передбачає правові норми про юридичну сутність «підпризначення відказоодержувача». Зокрема треба зазначити, що ч. 4 ст. 1119 ЦК Російської Федерації закріплює 

безпосередню вказівку про те, що відказоодержувачеві в заповіті може бути підпризначений інший відказоодержувач на той випадок, якщо призначений в заповіті відказоодержувач помре ще до відкриття спадщини або одночасно зі спадкодавцем, чи взагалі відмовиться від прийняття заповідального відказу або не скористається правом на заповідальний відказ, яке йому гарантоване, або позбудеться права на отримання заповідального відказу. Звідси випливає, що вищезгаданому розпорядження притаманна відповідні юридичні ознаки. Зокрема під «підпризначення відказоодержувача» потрібно розуміти вказівку, яка, будучи передбаченою заповітом, водночас стосується ймовірної заміни одного відказоодержувача на іншого відказоодержувача. Але потрібно знати,   що згадане розпорядження може мати місце тільки за обов’язкової наявності юридичних фактів, які отримали належне закріплення у відповідному законі. Наприклад, один відказоодержувач має можливість прийняти майнові блага, які закріплені заповідальним відказом, якщо інший відказоодержувач помре   до моменту відкриття спадщини або одночасно зі спадкодавцем, відмовиться від прийняття на свою користь такої вигоди й т. д. 

     На мою думку, юридичній суті зазначеної вказівки властиві певні ознаки. Зокрема «підпризначення відказоодержувача» - це спеціальне розпорядження, чіткий та недвозначний зміст якого, будучи передбачений текстом заповіту, водночас полягає в можливому отриманні додатковим відказоодержувачем на свою користь вигоди, що в свою чергу охоплена заповідальним відказом, замість основного відказоодержувача. Доцільність вищенаведеної точки зору я спробую підтвердити такими доводами. 

1.  «Підпризначення відказоодержувача» - це юридичне розпорядження. Іншими словами, чіткий та недвозначний зміст вказаної вказівки передбачає можливий перехід майнової вигоди, яка передбачена заповідальним відказом, у власність чи в користування додаткових відказоодержувачів.

2.  «Підпризначення відказоодержувача» - це заповідальне розпорядження. Тобто, чіткий та недвозначний зміст зазначеної вказівки може передбачати не будь-який правочин, а виключно заповіт.  

3.  «Підпризначення відказоодержувача» - це спеціальне розпорядження. Іншими словами, чіткий та недвозначний зміст вказаної вказівки стосується не окреслення кола учасників цивільних правовідносин, які можуть прийняти спадщину, що охоплена заповітом, і визначення розміру їх спадкових часток, а встановлення переходу майнових благ, охоплених заповідальним відказом, від спадкоємців за заповітом до додаткових відказоодержувачів. 

4.  «Підпризначення відказоодержувача» - це факультативне розпорядження. Тобто, наявності вищевказаної вказівки, зміст якої є чітким й недвозначним, в тексті заповіту не властивий обов’язковий характер. 

5.   «Підпризначення відказоодержувача» - це розпорядження про заміну одних суб’єктів цивільних правовідносин на інших суб’єктів таких стосунків. Іншими словами, зміст цієї вказівки полягає в тому, що безпосередню участь в прийнятті на свою користь вигоди, передбаченої заповідальним відказом, може взяти не основний відказоодержувач, а додатковий відказоодержувач. 

6.  Вищезазначена заміна буде мати місце тільки за обов’язкової наявності відповідних обставин. Наприклад, додатковий відказоодержувач може взяти безпосередню участь в прийнятті вигоди, охопленої заповідальним відказом,  тоді, коли основний відказоодержувач помре чи буде оголошений померлим ще до моменту відкриття спадкової маси або одночасно зі смертю заповідача чи оголошення його померлим; відмовиться від прийняття майнової вигоди, яка передбачена заповідальним відказом й т. д. 

    Загальновідомо, що національному законодавству притаманні значні вади, що не сприяють якісному регулювання різних за своєю суттю правовідносин,  окремі з яких функціонують з приводу справедливого поділу спадкової маси. Зокрема в ЦК України відсутня правова норма, що розкриває юридичну суть заповідального розпорядження, яким є «підпризначення відказоодержувача». На мою думку, дана проблема потребує швидкого й ефективного вирішення. Враховуючи вищевказані доводи, я рекомендую вітчизняному законодавцеві прямо закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України статтю 1237¹ такого змісту: 

    Стаття 1237¹. Поняття підпризначення відказоодержувача. 

1.    Підпризначення відказоодержувача – це спеціальне розпорядження, юридична сутність якого, будучи охопленою заповітом, водночас стосується в прийнятті додатковим відказоодержувачем на свою користь майнових благ, які охоплені заповідальним відказом, замість основного відказоодержувача, що в свою чергу не отримав вказану вигоду в зв’язку з неодмінною появою юридичних фактів, перелік яких закріплено відповідним законом.