Прийняття додатковими відказоодержувачами заповідального відказу

    В окремих випадках майнові блага, які закріплені заповідальним відказом, можуть прийняти додаткові відказоодержувачі. Чи має хтось зі згаданих осіб  першочергове право на безперешкодне отримання такої вигоди?    

    Чинне законодавство не містить в собі жодної відповіді на таке запитання. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма, проаналізувавши зміст якої, можна дізнатися, чи зобов’язані додаткові відказоодержувачі дотримуватися відповідної черговості, приймаючи на свою користь майнові права і/або речі, що утворили безпосередній предмет заповідального відказу.

   На мою думку, всі додаткові відказоодержувачі мають право на прийняття вигоди, яка передбачена заповідальним відказом, без тієї чи іншої черговості. Вказану точку зору я спробую обґрунтувати завдяки таким доводам. 

    По-перше, вітчизняним законодавством не передбачено жодної черговості, якої зобов’язані дотримуватися додаткові відказоодержувачі, що приймають блага, які закріплені заповідальним відказом. Зокрема в ЦК України відсутня безпосередня вказівка про те, що до участі в прийнятті вищевказаної вигоди замість основних відказоодержувачів спершу мають закликатися одні особи, а потім – інші учасники цивільно-правових відносин.

   По-друге, впорядкована система цивільного права демократичної України, закріплюючи в собі чіткі та недвозначні за своєю сутністю юридичні норми, водночас ґрунтується на певних принципах, що, будучи взаємопов’язаними, отримали відповідне закріплення в вітчизняних нормативно-правових актах. Зокрема потрібно наголосити на тому, що ч. 1 ст. 1 ЦК України вміщує в собі безпосередню вказівку про той факт, що цивільне законодавство врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, які ґрунтуються на певних засадах, до вичерпного переліку яких, зокрема потрібно віднести: юридичну рівність, вільне волевиявлення й майнову самостійність їхніх безпосередніх учасників. Не є якимись винятками з наведеного правила й додаткові відказоодержувачі. Зокрема кожна з наведених осіб має рівні юридичні можливості в прийнятті на свою користь майнової вигоди, яка передбачена заповідальним відказом. Звідси випливає, що жоден з додаткових відказоодержувачів не повинен мати першочергове право на набуття у власність чи в користування згаданих благ. Тобто, нарівні зі спадкоємці за законом участь в прийнятті зазначеної вигоди можуть взяти інші учасники цивільно-правових відносин, якими, наприклад, є фізичні особи, які не мають кровних і/або родинних зв’язків із заповідачем, територіальні громади, органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні особи та їх легальні об’єднання й т. д. 

    Загальновідомо, що національне законодавство містить в собі значні вади, що перешкоджають якісному й вчасному регулювання різних правовідносин. Зокрема ЦК України не вміщує в собі юридичної норми про порядок участі додаткових відказоодержувачів у прийнятті на свою користь майнових благ, які в свою чергу передбачені заповідальним відказом. На наше переконання, вищезазначена проблема потребує невідкладного та ефективного вирішення. Тому, враховуючи вказані доводи, я рекомендую вітчизняному законодавцю закріпити в книзі VI глави 85 ЦК України статтю 1237⁷ такого змісту: 

     Стаття 1237⁷. 

1.    Додаткові відказоодержувача без жодної черговості можуть прийняти майнову вигоду, яка охоплена заповідальним відказом.