З ким примирятися?

"Платформа національного примирення" це інструмент російської пропаганди, мета якого просунити кремлівський наратив про "гражданскую войну на Украине".

Громадянський конфлікт це коли обидві сторони ідентифікують себе з своєю країною. Так, вони по різному бачать майбутнє і розвиток своєї країни. Настільки по різному, що взяли в руки зброю. Але це їхня країна. Вони не мислять себе поза нею, не хочуть утворення нової, не прагнуть приєднання до іншої. Ось це громадянський конфлікт.

Коли країна використовує політичну нестабільність свого сусіда, проводить на його території масштабну інформаційно-психологічну операцію, засилає диверсійні групи, вводить регулярні війська і утворює маріонеткові псевдо державні утворення - це називається агресія.

Коли частина населення країни, з промитими ворожою пропагандою мізками, чи свідомо, зраджує свою країну, заперечує саме право своєї країни на існування, хоче щоб їх країна була приєднана до іншої, і допомагає ворогу своєї країни в цьому - це називається колабораціонізм.

То з ким примирятися? З маріонетковими представниками окупаційних адміністрацій? З окупантами і колаборантами? З окупаційним контингентом ЗС РФ?

З ними?

Чи з людьми, що змушені жити в окупації? Так ми з ними і сварилися.

Вся ця так звана «платформа національного примирення» це інструмент російської пропаганди. Мета якого просунити кремлівський наратив про «гражданскую войну на Украине». Це ж є метою примушення української влади, через постійні збройні загострення і обстріли, до так званих «прямих перемовин». Все для того, щоб перевести Росію зі статусу агресора в статус посередника. В першу чергу, в очах міжнародної спільноти.

Якщо ми допустимо це, ось тоді ми програємо війну.