Так, підстави для їх застосування перелічені в частині 6 статті 45 ЗУ “Про Національну поліцію”, і наразі такі пристрої можуть застосуватися у двох цілях:
- для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об'єкт, що перебуває під охороною;
- для відбиття нападу тварини, що загрожує життю і здоров'ю особи чи поліцейського.
Погоджусь з логічністю внесення змін до пункту “б” частини 6 статті 45 вищевказаного закону, шляхом заміни сполучник “і” на “або”, тим самим дозволивши поліцейському застосовувати електрошокові пристрої не лише для відбиття нападу тварин, що загрожує життю І здоров'ю, а у випадках, коли існує загроза або життю, або здоров'ю (оскільки в момент виникнення загрози, наприклад, здоров'ю внаслідок нападу тварини, поліцейський не може об'єктивно та достовірно знати та визначити, чи маються в даний момент ризики саме для життя, чи “лише” - для здоров'я).
Але більшого резонансу / приводу для переймань наших співвітчизників є дещо інші положення законопроекту.
Так, проектом пропонується додати в частину 6 статті 45 ЗУ “Про Національну поліцію” ще 4 нові (додаткові) підстави для застосовування поліцейськими електрошокових пристроїв, а саме:
- затримання особи, яка вчинила адміністративне або кримінальне правопорушення і чинить при цьому фізичну протидію поліцейському;
- затримання особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин і намагається втекти;
- затримання особи, яка чинить збройний опір або намагається втекти з-під варти;
- затримання озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, зокрема поліцейського.
Запропонованими змінами передбачається можливість застосування електрошокових пристроїв, наприклад, як для осіб, які вчинили адміністративне правопорушення (і чинять "фізичну протидію" поліцейському), так і для осіб, які вчинили тяжкий або особливо тяжкий злочин і намагається втекти.
Одним із критеріїв відмінності адміністративних правопорушень від кримінально караних діянь (злочинів) є рівень суспільної небезпеки кожного з них, і очевидно, що адміністративне правопорушення завдає менш негативних наслідків, ніж кримінальне.
При цьому, в даному випадку пропонується застосовувати один й той же засіб фізичного примусу до осіб, які вчинили різні за рівнем суспільної небезпеки правопорушення: адміністративне та кримінальне.
Крім того, як бачимо, проект передбачає можливість застосування електрошокових пристроїв до особи, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин, і намагається втекти. Таким чином, буквальне розуміння запропонованої норми проекту №4375 дає підстави для твердження, що застосування електрошокового пристрою до особи, яка вчинила злочин меншого ступеню тяжкості (ніж тяжкий та особливо тяжкий) та намагається втекти, не можливе, але при цьому можливе застосування електрошокових пристроїв до осіб, які вчинили адміністративне правопорушення та чинять “фізичну протидію поліцейському”).
Вважаю, що задля уникнення можливості двоякого (різного) тлумачення правової норми (у разі прийняття проекту) необхідно нормативно врегулювати використання терміну “вчинення фізичної протидії поліцейському”, оскільки в ЗУ “Про Національну поліцію” в нормах щодо застосування заходів примусу використовується словосполучення “опір”, “збройний опір”, а не “фізична протидія”.
Приклад: чи буде вважатися “вчиненням фізичної протидії" поліцейському утримання дверей автомобіля, їх блокування водієм, або тримання водієм руками за кермо, сидіння тощо, та як наслідок, чи будуть ці дії підставою для застосування до водія, що їх вчинив, електрошокового пристрою?
Особлива частина Розділу II Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП) перелічує 15 категорій адміністративних правопорушень в різноманітних сферах суспільного життя та більше 150 окремих правопорушень, абсолютно різних за сферою та суб'єктами їх вчинення, об'єктом неправомірного посягання та рівнем суспільної небезпеки (шкідливості).
Водночас, законопроектом №4375 передбачається надання поліцейському права застосовувати електрошокові пристрої до особи, яка вчинила абсолютно будь-яке діяння, яке підпадає під визначення конкретного правопорушення в Особливій частині КУАП, яку поліцейський вирішив затримати, та яка “вчиняє фізичну протидію”.
На мою думку, таке формулювання (наведене в пункті “в” частини 6 статті 45 ЗУ “Про Національну поліцію” в запропонованій проектом редакції) не відповідає критерію правової визначеності, а прийняття проекту в такій редакції, може мати своїм наслідком різне застосування цієї норми як співробітниками Національної поліції при виконання службових обов'язків, так і судами при оскарженні дій поліцейських особами, до яких відповідні заходи примусу були застосовані.
Таким чином, крім нормативного урегулювання використання терміну “вчинення фізичної протидії поліцейському”, вважаю необхідним конкретизацію пункту “в” частини 6 статті 45 ЗУ “Про Національну поліцію”, шляхом наведення конкретного і вичерпного переліку адміністративних правопорушень, при затриманні за вчинення яких поліцейський зможе використовувати електрошоковий пристрій.
Звісно, що такий доволі суворий та радикальний засіб фізичного присуму має використовуватися у випадках, конкретно передбачених законом, та являти собою "пропорційне втручання" в права особи, до якої він застосовуюється (тобто, при конкретно описаних в законі обставинах і до особи, яка затримується за вчинення конкретного, а не будь-якого правопорушення).
Тобто електрошоковий пристрій (на мою думку) може бути застосовано лише до осіб, які вчинили конкретні (передбачені в законі) правопорушення (якщо мова йде про адміністративні правопорушення, то, на мою думку, законодавець має передбачити перелік найбільш суспільно небезпечних з них), та при затриманні яких вчиняють фізичний опір працівнику поліції, і виключно тоді, коли застосування інших (передбачених законом) засобів примусу не є ефективним.
