Суд з боржником. Строки позовної давності у господарському процесі

     Що стосується позову про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов’язання в господарському процесі, нас буде цікавити: стягнення суми боргу, до якої застосовується загальний строк позовної давності та стягнення пені.

     Якщо з стягненням основної суми боргу все зрозуміло, то з строком стягнення пені є певні нюанси. Строк позовної давності щодо стягнення пені регулюється статтею 258 Цивільного кодексу України. Даною статтею визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Але, якщо з розміром строку все зрозуміло, то з приводу перебігу строку позовної давності, виникає багато колізій. 

      Тобто, досить актуальним питанням є, з якої дати починати вираховувати позовну давність строком в один рік. Дане питання, викликало неоднакове застосування судами норм права, при вирішення спорів, щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за господарськими договорами. 

        Оскільки, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, правильний розрахунок даного строку є досить важливим, для подальшого стягнення пені. 

    Так, в цивільному законодавстві, наведено висновок, що затверджений позиціями Верховного суду України, про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Спеціальна позовна давність застосовується за умови подання стороною у спорі відповідної заяви, зробленої до винесення судом рішення.  

    Разом із тим, положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. 

     Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК, а тому:  

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає  через рік від дня, за який нараховано санкцію. 

    Отже, положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. 

Дана правова позиція була висловлена 08 лютого 2017 року судовою палатою у господарських справах і судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України, таким чином вказавши на чіткий порядок, щодо відліку позовної давності в господарському процесі. 

   Таким чином, якщо ви думаєте подавати до суду чи ні, порахуйте строки позовної давності, щодо пені, оскільки, якщо строк позовної давності, щодо стягнення основної суми  складає 3 роки, то строк стягнення пені є досить обмеженим. 

     Слід також зазначити, що окрім пені та основної суми боргу, при невиконанні грошового зобов’язання за господарськими договорами, ви також маєте право стягнути з боржника 3 % річних та індекс інфляції, про ці види стягнень читайте докладніше в наступній статті.