Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
28.09.2016 20:35

Свавільне позбавлення свободи. Ганебна судова практика

В 2016 році в реєстр судових рішень внесено вже більше двохста ухвал одеських слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. І це тільки в Одесі. І це без врахування ухвал про продовження строку тримання під вартою.

В2016 році в реєстр судових рішень внесено вже більше двохста ухвал одеськихслідчих суддів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою. І це тільки в Одесі. І це без врахування ухвал про продовження строкутримання під вартою.

Можнаіз впевненістю сказати, що тримання під вартою - дуже популярний запобіжнийзахід.

Передтим, як привести приклади судових ухвал слідчих суддів м. Одеси, процитую нормиКонституції, КПК України, Конвенції про захист прав людини та практику ЕСПЛ.

Стаття 29 КонституціїУкраїни Кожна людина має право на свободу таособисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися підвартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та впорядку, встановлених законом.

Стаття 5 Конвенції прозахист прав людини - Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не можебути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури,встановленої законом.

Конвенціявстановлює всього декілька випадків, в яких позбавлення свободи особи не будевважатись свавільним. В частині кримінального досудового слідства це:

b ) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису судуабо для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт абозатримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судовогооргану за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення абоякщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чиїї втечі після його вчинення.

Справа «Квашко протиУкраїни» (п.67): метою п.1 ст.5 Конвенції є забезпечення того, щоб нікого не позбавлятисвободи у свавільний спосіб.

Справа «Vasileva v.Denmark» (п.32): Пункт 1статті 5 Конвенції вимагає передусім, аби затримання було «законним»,передумовою чого є, зокрема, дотримання процедури, встановленої законом. ТутКонвенція відсилає, по суті, до національного права і проголошує обов'язокдотримання відповідних матеріально-правових і процесуальних норм, одночасновимагаючи, щоб позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме  забезпеченню для відповідної особи гарантійпроти свавілля.

Кримінальнийпроцесуальний кодекс України встановлює процедуру застосування такогозапобіжного заходу,  як тримання підвартою.

Відповіднодо ст. 183 КПК України тримання підвартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі,якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігтиризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Стаття177 КПК України встановлює перелік ризиків, доведена наявність яких може бутипідставою для застосування будь-якого запобіжного заходу.

Частина5 статті 176 КПК України встановлює виключення: якщо особа підозрюється ускоєні злочинів, передбачених статтями 109 - 114 1, 258 - 258 5, 260, 261 ККУкраїни, то її можна тримати тільки під вартою. Ця норма була введенанаприкінці 2014 року. Чи відповідає вона нормам Конституції, Конвенції тапринципам застосування запобіжних заходів? Вважаю, що ні.

Відповіднодо ст. 194 КПК України Під час розгляду клопотання про застосування запобіжногозаходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонамикримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченимкримінального правопорушення;

2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків,передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганняризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчийсуддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуваннізапобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведенаявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Тобтослідчий, прокурор повинні надати, а слідчий суддя дослідити ДОКАЗИобґрунтованої підозри, наявності ризиків за ст. 177 КПК та відсутністьможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів. Це повинні бути непросто твердження або припущення прокурора, а ДОКАЗИ!

Інайголовніше.

Стаття196 КПК України імперативно вказує, що в ухвалі про застосування запобіжногозаходу слідчий суддя  повинен зазначитивідомості про:

-обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цьогоКодексу;

-обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжнихзаходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу;

-посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.

Осьіз цієї позиції спробуємо проаналізувати ухвали одеських слідчих суддів. Чимістять вони посилання на докази, які обґрунтовують існування ризиків за ст.177КПК та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів?   

 

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ  

Суддя Юлія Федулєєва,ухвала від 12.08.2016 року, справа № 520/9710/16-к .

Вобґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу тримання під вартоюсуддя в ухвалі зазначає: «Вирішуючиклопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,слідчий суддя у відповідності до положення ст.ст. 177, 178 КПК України тапрактики Європейського суду з прав людини враховує обставини кримінальнихправопорушень та особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_4 підозрюється вскоєнні тяжкого злочину із застосуванням насилля, не працює, не має постійногоджерела прибутку, є громадянином іншої держави, не має реєстрації на територіїУкраїни, раніше судимий за злочин проти власності, у звязку з чим слідчий суддяприходить до висновку, що докази та обставини, на які посилаються слідчий тапрокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що застосування більшм'якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінкупідозрюваного».

Суддяне застосувала до підозрюваного заставу.

СуддяЮ. О. Федулєєва посилається на практику Європейського суду з прав людини.Однак, що дійсно ЕСПЛ пише в своїх рішеннях?

C права “Сулаоя протиЕстонії”: «Суд відзначив, щосама лише відсутність у затриманого постійного місця проживання не є приводомдля побоювань, що він може утекти. Так самояк і відсутність у особи роботи та сім’ї не є доказом того, що вона схилитьсядо вчинення нових злочинів » .

Справа «Мюллер протиФранції», справа « Клоот протии Бельгії »: « Щодоризику повторного вчинення злочину, то посилання на минуле особи не може бути достатнімдля виправдання відмови у звільненні ».

Справа« Piruzyan v . Armenia », справа « S . B . C . v . The UK »: «Автоматичнавідмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною звимогами пункту 3 статті 5 Конвенції».

Справа «Becciev v. Moldova »: «Наявність переконливих доказів винностіособи може мати значення, проте саме по собі воно не може виправдовуватитримання особи під вартою»

Суддяне послалась на жодний доказ, який би свідчив про існування ризиків (ст.177КПК), та неможливість застосувати більш м'якихзапобіжних заходів.

Такихсамих «помилок» суддя допускається в ухвалах від 26.07.2016 р. у справі № 520/8860/16-к ,  від 13.07.2016 р. у справі № 520/4180/16-к ,  від 14.07.2016 р. у справі 520/8166/16-к , від 15.07.2016 р. у справі № 520/8220/16-к

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.  

Суддя Тонконоженко М.М.,ухвала від 29.07.2016 р. у справі № 520/6811/16-к

Суддяв ухвалі пише: «Враховуючи що ОСОБА_4 непрацює, не одружений, тобто з урахуванням міцності його соціальних зв'язків замісцем мешкання, раніше судимий, був затриманий на підставі ухвали слідчогосудді, вважаю, що існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись відорганів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення таіншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Враховуючи тяжкістьпокарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, вважаю що прокуроромпід час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які єдостатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не можезапобігти доведеним під час розгляду ризикам.»

Суддяне зробив жодного посилання на конкретний доказ існуванняризиків (ст.177 КПК), та неможливість застосувати більш м'якихзапобіжних заходів. Зазначив тільки, що «прокуроромнадано достатньо доказів».

Аналогічніухвали судді Тонконоженко М.М.: від 30.07.2016 р.  у справі 520/9141/16-к ,від 01.08.2016 р. у справі № 520/9157/16-к , від 01.08.2016 р. усправі № 520/9160/16-к , від 05.08.2016 р. у справі № 520/9344/16-к ,інші.

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.

 

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ  

Суддя Непорада О.М., ухвалавід 14.07.2016 року у справі № 521/12337/16-к

В ухвалі зазначено: « Підставоюзастосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненніОСОБА_1 навмисних, кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2 ККУкраїни, за які, у разі визнання винуватим, підозрюваному загрожує покарання увигляді позбавлення волі строком до 5 років, що є реальним ризиком, який даєдостатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватисьвід органів досудового розслідування, суду, та, в свою чергу, згідно практикиЄСПЛ, на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Крім того, характер та обставини вчиненого злочину, якийінкримінується ОСОБА_1, свідчить про наявність реального ризику, що завідсутності менш суворого запобіжного заходу, підозрюваний перебуваючи насвободі матиме можливість та буде незаконно впливати на свідків, потерпілого,схиляючи їх до викривлення показів.

Крім того, ОСОБА_1 раніше був засуджений за вчинення аналогічнихзлочинів, однак, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення невстав, знову вчинив навмисні злочини проти власності » .

Аналогічнаухвала судді від 12.07.2016 року у справі № 521/12122/16-к .

Обурюєвикривлене застосування суддею Непорадою О.М. практики ЄСПЛ.

Суддявважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, є достатньою підставоюдля позбавлення особи свободи (тримання під вартою).

В той же час ЕСПЛнеодноразово в своїх рішеннях («Beccievv. Moldova », «Свершов проти України», «Єлоєв проти України») зазначав, що тяжкістьзлочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однакне може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.  

Суддяв ухвалах не робить посилання на конкретні докази існуванняризиків (ст.177 КПК), та неможливість застосувати більш м'якихзапобіжних заходів. Тяжкість інкримінованого злочину – єдина підстава длявзяття особи під варту.

Більштого, суддя Непорада О.М., будучи слідчим суддею, в своїх ухвалах стверднозаявляє про вчинення особою злочину, чим порушує ст. 62 Конституції України таст.6 Конвенції про захист прав людини (презумпцію невинуватості).

Очевиднепорушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.  

Суддя Жуковський С.О ., ухвала від 09 липня2016 року усправі № 521/12034/16-к .

Позбавленняособи свободи суддя обґрунтовує наступним: «Підставоюзастосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненніОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також наявністьризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюванийможе вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню.

Більш м'які запобіжні заходи, на думку слідчого судді незабезпечать належної поведінки підозрюваному.

Вказані обставини підтверджуються усіма матеріаламипровадження ».

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.

Аналогічніухвали судді від 09.07.2016 р. у справі № 521/12038/16-к ,від 13.07.2016 року у справі № 521/9585/16-к .

Увсіх ухвалах обґрунтування викладене «під копірку». Що свідчить про формальнеставлення судді до вирішення питання позбавлення осіб свободи.

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.  

Суддя Передерко Д.П.,ухвала від 19.08.2016 року у справі № 521/14343/16-к .

Своєрішення суддя обґрунтовує наступним: «Привирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує обставинипередбачені ст.178 КПК України, а саме: відсутність у підозрюваного міцнихсоціальних зв'язків, оскільки ОСОБА_3 не має постійного місця роботи,постійного місця проживання. Слідчий суддя також враховує тяжкість покарання,що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання винуватим (санкція статті 185 ч.3 ККУкраїни передбачає покарання до 6 років позбавлення волі). Вказані обставини,свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний, перебуваючи на свободіможе продовжити злочинну діяльність та вчиняти інші злочини корисливоїспрямованості та може переховуватись від органів досудового слідства чи суду».

Суддявважає, що докази, які прокурор надав в обґрунтування пред’явленої підозри,також можуть бути використані і для підтвердження існування ризиків (ст..177КПК) та неможливості застосувати більш м'якихзапобіжних заходів. 

 

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ  

Суддя Попревич В.М. , ухвала від 02.08.2016 року у справі № 522/13449/16-к .

Вданій ухвалі суддя не навів жодного доказу існування обґрунтованої підозри аборизиків за ст.177 КПК України. Попревич В.М. хоч і посилається на практикуЄСПЛ, однак, принципів цієї практики не додержується.

Ухвалавід 11.08.2016 року у справі № 522/14843/16-к .

Щодонаявності ризиків суддя написав наступне: « На даний час є всі підстави вважати, що підозрюваний будучираніше судимим, вчинив повторно новий злочин, тим самим встановлена наявністьризику, передбаченого п. 5, ч. 1, ст. 177 КПК України, тобто може вчинити іншекримінальне правопорушення; а також п. 1, ч. 1, ст. 177 КПК України - можепереховуватись від органів досудового розслідування та суду, та як не маєзареєстрованого місця проживання » .  Це все. Жоднихпосилань на докази, що підозрюваний може переховуватись від органів слідстванемає.

Ухвалавід 05.08.2016 року № 522/14534/16-к

Особапідозрювалась у скоєнні злочину за ст.15, ст. 185 ч.3 УК України – замах накрадіжку 8230,00 гривень.

Щодообґрунтування ризиків суддя зазначив наступне: «У чинному законодавстві України, встановлений обовязок кожної особиреєстрації місця проживання, дане положення є обовязковим, не тільки з точкизору формування соціальної політики в конкретній адміністративно-територіальнійодиниці, а і з метою забезпечення дотримання вимог законності, збереженняправопорядку, та забезпеченням належної роботи правоохоронної системи, розшукомзлочинців, осіб, які ухиляються від виконання судових рішень, таким чином,відсутність зареєстрованого місця проживання свідчить про наявність ризикупередбаченого п.1ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом зправ людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщоіснують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистоїсвободи » .

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.

Прицьому суддя посилається на справу « Летельє проти Франції ».Однак, таких висновків в даному рішенні ЄСПЛ не зазначено. Якщо б суддя уважновивчив це рішення, він дізнався, що дана справа стосувалася замовного вбивства,а не замаху на крадіжку 8230грн . Більш того, в цьому рішенні ЕСПЛ визнав порушенняурядом статті 5 Конвенції. 

Аналогічнуухвалу суддя виніс 10.08.2016 року у справі № 522/14709/16-к .

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.  

Суддя Іванов В.В., ухвалавід 10.08.2016 року у справі № 522/12678/16-к

Суддяактивно посилається на практику ЄСПЛ, однак не застосовує принципів цього суду.

Піддостатніми підставами вважати, що існують ризики за ст.177 КПК, суддя розуміє: «Можливість призначення підозрюваній, у разівизнання її виною, покарання у вигляді позбавлення волі, а також дані про особупідозрюваної, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальномупровадженні тільки розпочалося, проводяться першочергові слідчі таоперативно-розшукові дії». Тобто початок досудового слідства є, на думкусудді Іванова В.В., підставою для позбавлення особи свободи.

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.

Аналогічнаухвала була винесена цим суддею 15.07.2016 р. у справі № 522/13007/16-к .

А вухвалі від 15.07.2016 р. у справі № 522/13026/16-к суддя вказує: « Вина ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними вкримінальному провадженні доказами, зокрема …..».

Вданому випадку суддя переплутав обвинувальний вирок з ухвалою про обраннязапобіжного заходу, чим порушив ст.62 Конституції України (презумпцію невинуватості).

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України, ст. 62Конституції України.  

Суддя Дерус А.В., ухвалавід 31.08.2016 року у справі № 522/16082/16-к

Суддяпише: « Застосуваннядо затриманого підозрюваного більш мякого запобіжного заходу неможливе,оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, можепереховуватися від органів досудового розслідування чи суду; знищити, сховатиабо спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення длявстановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати насвідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальномупровадженню.

Доказами цього, є те що, ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкийзлочин »

Суддявстановив факт скоєння злочину вже на досудовому слідстві. Така позиція суддіпідтверджує абсолютне небажання судді Дерус застосовувати норми КПК,Конституції та Конвенції. При цьому суддя посилається на практику ЄСПЛ тавважає, що Європейський суд з прав людини вчинив би так само.

Аналогічніухвали суддя виносив 30.08.2016 року у справі № 522/16230/16-к та22.08.2016 року у справі № 522/15490/16-к .

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України, ст. 62Конституції України.

Суддя Коваленко В.М. , ухвала від 11.08.2016 р. у справі № 522/14720/16-к

Можливістьпозбавлення особи свободи суддя обґрунтовує наступним: « На цей час укримінальному провадженні виконуються першочергові слідчі та процесуальні дії.  Зазначені обставини та можливість призначенняпідозрюваному у разі визнання його винним покарання лише у вигляді позбавленняволі, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, щопідозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду,перешкоджати кримінальному провадженню шляхом здійснення впливу на свідків чипотерпілого, знищення речей, які мають значення для встановлення обставин укримінальному провадженні.

Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігтидоведеним під час розгляду ризикам на даному етапі досудового розслідування » .

СуддяКоваленко так само як і суддя Іванов В.В. вважає, що виконання першочерговихслідчих та процесуальних дій є підставою для позбавлення особи свободи.

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.

Аналогічніухвали суддя виносив 18.07.2016 року у справі № 522/13091 /16-к та 28 .07. 2016року у справі № 522/13972/16-к .

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.

 

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ  

Суддя Бобовський К.Ю. , ухвала від 02.08.2016 року у справі № 523/10928/16-к .

Обгрунтуванняпозбавлення особи свободи наступне: « Вина підозрюваного ОСОБА_2, згідно клопотання,підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколомдопиту потерпілої ОСОБА_6, протоколом допиту свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,поясненнями ОСОБА_2, та протоколом впізнання. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором під часрозгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми дляпереконання що жоден із більш мяких запобіжних заходів, не може запобігтидоведеним під час розгляду ризикам».

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.

Аналогічнаухвала судді була винесена 01.08.2016 року у справі № 523/10851/16-к .

Очевиднесистемне порушення суддею вимог ст.5 Конвенції, ст.194,196 КПК України.  

Суддя Позняк В.С., ухвалавід 19.07.2016 року у справі № 523/10074/16-к .

Суддяобґрунтовує своє рішення про позбавлення особи свободи наступним: «При вирішенні питання про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує,обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів провчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, щозагрожує ОСОБА_3 у разі визнання винуватим, відсутність офіційного місцяроботи, майновий стан підозрюваного, а також розмір майнової шкоди, у завданіякої підозрюється ОСОБА_3».

Посиланьна конкретні докази існування ризиків (ст.177 КПК), танеможливість застосувати більш м'яких запобіжних заходів немає.  

Триманняпід вартою є винятковою мірою запобіжного заходу. Це прямо зазначено в чинномуКПК України. При позбавленні особи свободи на досудовому слідстві державаУкраїна бере на себе серйозні зобов’язання та повинна дотримуватись високихстандартів.

Однак,все вищезазначене свідчить про те, що слідчі судді цього не розуміють та небажають дотримуватись вимог навіть національного процесуального законодавствапри вирішенні питань щодо запобіжних заходів. Є висока вірогідність того, щовони просто не знайомі із вимогами Конвенції про захист прав людини тапрактикою застосування ЄСПЛ норм цієї Конвенції.

Вважаю,що таке ставлення слідчих суддів до прав людини є несумісним з можливістюзайняття ними посад суддів.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net