"Київська катастрофа" або як не програти боротьбу за Незалежність
У цей день виповнюється 100 років ще одному визначному та повчальному епізоду в історії України, відомому як «Київська катастрофа».
Мова йде про друге звільнення Києва від російсько-більшовицьких військ.
Це був 1919 рік. Українська Галицька армія та Дієва армія Української Народної Республіки, головним отаманом якої був Симон Петлюра, об’єднали свої сили та розпочали похід на центральну і південну Україну, аби звільнити її від більшовиків.
Ясна річ, важливим на той момент для українського керівництва було взяти столицю - Київ. Для цього і сформували Київську групу, до складу якої увійшли І і ІІІ галицький корпуси та Запорізька група військ армії УНР. Очолив групу генерал Антін Кравс.
Водночас взяти Київ також мали намір Збройні сили Півдня Росії (ЗСПР) (білогвардійці) на чолі з головнокомандувачем Антоном Денікіним. Вони розгорнули наступ на Москву з південного сходу України. На відміну від петлюрівців, білогвардійці не мали на меті визнання незалежності УНР — «Малоросія» могла розраховувати лише на широку автономію. Принципова антиукраїнська позиція Антона Денікіна не завадила українському керівництву розраховувати на налагодження співробітництва або на нейтралітет, адже ворог був у двох сил один - більшовики. Український наступ проти Червоної армії був досить успішним. Так, 30 серпня 1919 року Київська група військ на чолі з генералом Антіном Кравсом зайняла Київ, що стало найбільшим успіхом українського соборного фронту. Більшовики залишили столицю практично без бою. Але перемога тривала недовго.
Несподівано для всіх 31 серпня з лівого боку Дніпра в місто увійшов авангард 7-ї білогвардійської дивізії генерала Миколи Брєдова. Це стало несподіваним, тому що, за даними розвідки, денікінці на 29 серпня воювали у 80-ти км від Києва і могли бути у Києві не раніше 3 вересня. Штаб Головного Отамана Симона Петлюри видав наказ, за яким передбачалось уникати бойових зіткнень з білогвардійцями, нібито потенційними союзниками проти Червоної армії: «На випадок зустрічі з частинами армії Денікіна, належить триматися, до дальшого розпорядження, слідуючих норм: 1) належить безумовно не вдаватися в ворожу акцію; 2) Пропонувати військам Денікіна, щоб вони не займали тих місцевостей, які вже є в наших руках, або які маємо посісти…».
Порозумітися з денікінцями на тлі антибільшовицької боротьби прагнули насамперед галичани. Вони сподівалися, що Білий рух допоможе вирвати східну Галичину з польського володіння.
Дуже швидко денікінці захопили мости через Дніпро та увійшли до середмістя Києва. На балконі міської думи на їхню вимогу поруч з українським повісили російський прапор. Проте під час маршу, коли повз думу проходили бійці 5-го кінного полку Чорних запорожців, вони зірвали російський прапор і кинули його під ноги коня свого командира полковника Володимира Сальського. У результаті виникла метушня, почалася стрілянина з обох боків.
Для того щоб уникнути кровопролиття та досягти порозуміння Антін Кравс вирушив на переговори до Миколи Бредова. Останній (неочікувано хіба що лише для Кравса) відмовився співпрацювати з об'єднаною українською армією.
Генерал дав зрозуміти: українські частини повинні залишити Київ до 5 години ранку 1 вересня 1919 року. Інакше, проти них буде застосовано силу. Керівники УГА не бачили в білогвардійцях ворогів. Ось чому вони так легко поступилися столицею України. До того ж, вище галицьке командування в особі генералів Кравса й Тарнавського не було готове до конфронтації з російськими білогвардійцями.
Тож, за наказом Антіна Кравса українські війська в ніч з 31 серпня на 1 вересня відступили з міста. Швидка перемога українських військ над більшовиками під Києвом відразу обернулася поразкою. Виходить так, що українці звільнили Київ для денікінців. Серед наших бійців почався розкол, а між головою Директорії УНР Симона Петлюри і диктатором ЗУНР Євгена Петрушевича наростала напруга.
Як бачимо, кожен пішов своїм шляхом. З огляду на такий розвиток подій, можна сказати, що причиною «київської катастрофи» була відсутність єдності у поглядах і прагненнях. Можливо, причина була в тому, що Петлюра сформував групу військ київського напрямку з великою перевагою галицьких частин. Ці люди не орієнтувалися в особливостях громадянської війни на Наддніпрянщині.
ЗУНР боролася з Польщею та готова була до союзу з білогвардійцями з надією на допомогу Антанти у війні проти Варшави. А Петлюра натомість бажав визнання УНР, у якій не допускали й думки про союз з Денікіним і віддавали перевагу стратегічному примиренню із Польщею, жертвуючи при цьому українськими інтересами в Галичині та Волині.
Так, створити єдиний антибільшовицький фронт на південному заході колишньої Російської імперії не вийшло. Глибокі ідеологічні розбіжності призвели до відкритого конфлікту між УНР та ЗУНР.
Здобуття Києва у серпні 1919 р. продемонструвало здатність боротися за незалежність України. І результат би був, якби не розбіжності політиків. Ця історія вкотре нагадує нам, як важливо розставити пріоритети та бути єдиними в своїх поглядах для досягання цілей. Нам треба чітко усвідомлювати, за що ми боремося і вигравати, об’єднавши зусилля. Окрім того, як і тоді, сьогодні ми змушені боротися за незалежність і знову ж таки з Росією. Сподіватися на якусь співпрацю тоді, а в нинішніх умови - на виконання домовленостей марно. І це підтверджує Росія всі роки війни на Донбасі.
- Тримати зв’язок: як підтримати людей на тимчасово окупованій території Нісар Ахмад вчора о 20:10
- Сильные должны править миром. Точка Володимир Гломозда вчора о 15:45
- "Зачистка" від Банкової Євген Магда 14.02.2025 22:02
- П’ять уроків енергетичного переходу до 2025 року Ксенія Оринчак 14.02.2025 16:22
- Ми у вільному падінні в провалля Володимир Горковенко 14.02.2025 13:43
- Джаз проти тривог: чому "Чикаго" резонує з Україною Ірина Голіздра 14.02.2025 06:59
- Перемовини з терористом: юридичний та етичний вимір Дмитро Зенкін 13.02.2025 17:00
- 14 лютого – День книгодарування: подаруйте книжки своїм бібліотекам Віктор Круглов 13.02.2025 12:28
- Искусство заключать сделки... с дьяволом Володимир Стус 13.02.2025 02:55
- "No clear vision, no future". Без чёткого видения – у Украины нет будущего Вільям Задорський 12.02.2025 15:21
- Податки для українських біженців у Європі: реальність, ризики та можливості Дмитро Зенкін 11.02.2025 17:48
- Інвестиції в українську нерухомість: можливості та виклики Сергій Дзіс 11.02.2025 17:35
- Відшкодування шкоди від терористичних актів: чи реально отримати компенсацію від держави? Світлана Приймак 11.02.2025 15:34
- Самотність, яка нищить Людмила Євсєєнко 11.02.2025 14:17
- На що насправді здатен ретинол Вікторія Жоль 11.02.2025 11:26
-
Середня ланка в IT фактично зникає. Чому інженер-програміст зараз – не те саме, що п'ять років тому
Думка 2394
-
Росія відправила літак із грошима новій владі Сирії – Reuters
Бізнес 2250
-
Що подивитися на День Валентина: найкасовіші романтичні комедії
Життя 1597
-
День бабака і безнадії. Як переселенці вже десять років живуть у модульному містечку в Кривому Розі
1586
-
Українці сильніші, ніж самі про себе думають
Думка 1486