Реформа правосуддя: На шляху до Сербії?

Проект закону про внесення змін до Конституції щодо якого наданий висновок КСУ, а тим більше, позитивний – відкликати вже не можна. Як це вплине на подальну судову реформу та чому Україна ризикує повторити сумний досвід судової системи Сербії

8 січня цього року народні обранці зробили важливийкрок на шляху реформування правосуддя – парламентом був прийнятий проектПостанови про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради Українивосьмого скликання законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) і про йогонаправлення до Конституційного Суду України. EPA/UPG

Проте, проводячи таку важливу реформу, не зайвим було б, якщо б їїініціатори і модератори ознайомилися із досвідом інших держав, оскільки Українане перша намагається перебудувати свою судову систему. Вельми повчальним вцьому плані є досвід Сербії, в якій звільнені судді спромоглися черезКонституційний суд поновитися на своїх посадах, так як законодавство напідставі якого їх було звільнено, Суд визнав не конституційним. Беручи до увагите, як реформа правосуддя проводиться в Україні, на жаль, досвід Сербії можеповторитися і в нас. Розглянемо детальніше, як реформують систему правосуддя встінах українського парламенту.

Постановою Верховної Ради України від 22.12.2015 цей законопроект вже буввключений до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України і направленийдо Конституційного Суду України для отримання висновку. Свій вердикт Суд надав22.01.2016. Вказаний проект закону було визнано таким, що відповідає вимогамст. 157 та 158 Конституції України і не висловлено жодних зауважень до йогозмісту.

Наступними стадіями розгляду цього законопроекту, відповідно до КонституціїУкраїни та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», малоб бути його попереднє схвалення, а потім – прийняття як закону. І все, на цьомупроцедура завершується.

Однак, напевно, це не були б українські політики, якщо б вони чітко дотримувалисявстановлених процедур і правил гри. 26.01.2016 Президент України внісдоопрацьований проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України(щодо правосуддя)». Основне доопрацювання якого полягало в єдиній зміні -залишення за Верховною Радою України права висловлювати недовіру Генеральномупрокуророві.

При чому, під час розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні,двічі було зазначено, що попередній проект закону, який раніше вже бувпредметом розгляду парламенту, вважається відкликаним.

Однак, що на думку Президента та народних депутатів відкликати можна, незавжди дозволено зробити відповідно до норм Закону України «Про РегламентВерховної Ради України». Згідно з його ст. 144, яка має назву – відкликаннязаконопроектів про внесення змін до Конституції України:

1) проект закону про внесення змін до Конституції України може бутивідкликаний за зверненням ініціатора його подання, лише до моменту йоговключення до порядку денного сесії Верховної Ради України;

2) законопроект про внесення змін до Конституції України, який включено допорядку денного сесії Верховної Ради, але постанова про звернення ВерховноїРади щодо нього ще не направлена Верховною Радою до Конституційного СудуУкраїни, може бути відкликаний лише за згодою Верховної Ради;

3) із Конституційного Суду законопроект може бути відкликаний також зарішенням Верховної Ради України у будь-який час до дня його першого розгляду напленарному засіданні Конституційного Суду України.

Таким чином, проект закону про внесення змін до Конституції України щодоякого наданий висновок, а тим більше, позитивний – відкликати вже не можна.Більше того, народні депутати, навіть, не приймали з цього питання будь-якогорішення.

Єдиним правильним і законним вирішенням цієї ситуації, було б прийняття ВРУпостанови по порядок роботи над законопроектом, із встановленням строків дляподання правок і пропозицій до його змісту. Таким чином, можна було б внести дойого тексу норму про надання парламенту права висловлювати недовіруГенеральному прокуророві. Однак, як часто трапляється в українській політиці,було придумано абсолютно нелогічний і незаконний інший спосіб.

Отже, судова реформа в Україні, на жаль, розпочинаєтьсяіз порушення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Такаситуація буде мати наслідком і незаконність усіх наступних кроків на шляхуоновлення суддівської системи. Однак, народні депутати, чи то від незнання, чито умисно не звертають на це уваги.

P.S. 30 cічня 2016 року свій висновок щодо доопрацьованого законопроектупро внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) був наданийКонституційним Судом України. Як нескладно було передбачити, у своєму вердиктієдиний орган конституційної юрисдикції зазначив, що проект закону відповідаєвимогам ст. 157 та 158 Основного Закону.

Дуже лаконічною можна назвати мотивувальну частину цього рішення. Особливойого п.3.1, в якому Суд констатував відповідності доопрацьованого законопроектувимогам ст. 158 Конституції України, яка передбачає, що «законопроект провнесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України,і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не ранішеніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього проекту». Суд зазначав, щооскільки ВРУ включила до свого порядку денного доопрацьований законопроект «Провнесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», то проект закону вредакції від 25 листопада 2015 року вважається відкликаним. Питання про те, щочи мала право Верховна Рада України відкликати законопроект, який вже бувпредметом розгляду Конституційного Суду України, останній вирішити недосліджувати самостійно і не привертати до цього увагу інших.