Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
01.10.2015 09:52

50 відтінків звільнення

Юрист, представник України у Венеційській комісії 2013-2017 р

Або чи будуть політики позбавлені можливості впливати на кадрову політику в судах та кар'єру суддів після внесення змін до Основного Закону?

Та чи будуть політики позбавлені можливості впливати на судову систему після внесення змін до Основного Закону?

Згідно з Конституцією, в нашій державі є 3 незалежні гілки влади: законодавча, виконавча та судова. І тільки в Україні одна з них постійно робить спроби впливати на іншу. Сьогодні під постійним тиском – судова гілка влади, вплив на яку ділять між собою і законодавці, і представники виконавчої влади. Один з найбільш дієвих способів впливу – це кадрова політика в судах. Сьогодні вона залежить від Верховної Ради. І народні депутати щодня продовжують «вигадувати» нові способи впливу на служителів Феміди.

Так, на сьогоднішній день законотворцями вже «вигадано» щонайменше 3 способи звільнення суддів. Для тих, хто працює безстроково, – атестація, для тих, хто перебуває на першому випробувальному терміні, – повторні кваліфікаційні іспити. Згодом - люстрація для всіх! Але, як виявляється, на цьому вигадки нардепів не закінчуються.

Судова реформа, над якою працює Конституційна комісія, також передбачає механізм проведення кадрових перепризначень в судовій системі. Щоправда, зміни стосуються не тільки процедури: деякі категорії суддів, експерти конституційної комісії просто пропонують «знищувати як клас».

Чим завинили «молоді» судді

Суддів, що нині перебувають на випробувальному 5-тирічному терміні, члени Конституційної комісії пропонують просто…звільнити. Всіх. Без зайвих пояснень та обґрунтувань.

Дана норма нині пропонується в перехідних положеннях проекту змін до Конституції. Зокрема, там йдеться про те, що повноваження суддів призначених на посаду вперше, до набрання чинності змінами до Конституції, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. А це – 5 років.  Тобто, якщо хтось із них виявить бажання знов стати суддею, він буде змушений проходити заново всі процедури добору: тести, іспит, Школу суддів.

Виникає логічне запитання: невже судді, які зараз перебувають на «першій п’ятирічці» – саме та категорія служителів Феміди, які дискредитують весь суддівський корпус і винні у всіх бідах судової системи? Такий підхід є просто дискримінаційним.

Чи замислювались автори реформи над тим, якими будуть наслідки одночасного звільнення всіх «молодих» суддів? Адже фактично - це більшість суддів перших інстанцій.

Наведу приклад: в одному з районних судів міста Києва в кримінальній палаті 7 суддів, 4 з яких - судді першої п’ятирічки.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Отже, лишається лише одна колегія, яка уповноважена розглядати справи. Всі інші обвинувачені мусять чекати. І не де інде, а в СІЗО. У цей же час, взяті під варту особи, як правило, утримуються в умовах, які не відповідають міжнародним стандартам і елементарним санітарно-гігієнічним нормам і правилам. Крім того, саме по собі утримання під вартою є обтяжливим для державного бюджету.

Це лише один з прикладів і лише для Києва. А є суди, де немає поділу на колегії: цивільна або кримінальна. В разі одночасного звільнення всіх суддів, призначених уперше, там просто не буде половини суддівського корпусу. І замінити швидко їх не вийде.

У разі прийняття змін до Конституції в запропонованій редакції, судді «першої п’ятирічки» фактично втрачають роботу. За ними не буде зберігатись їх робоче місце. Людина повинна буде проходити знову процедуру призначення судді вперше - в порядку конкурсу на загальних підставах. З урахуванням того, що тепер всі кандидати мають пройти спеціальну підготовку в Національній школі суддів протягом 12 місяців, а також необхідний час на рішення ВККСУ про оголошення добору, прийняття документів, перевірка, тести, іспити  - на ці процедури необхідно приблизно 2 роки.

Цікаво, хто буде в цей час здійснювати правосуддя замість них: пан Леонід Ємець? Чи пан Сергій Головатий?

Треба не забувати, що під категорію суддів «першої п’ятирічки» підпадуть ті, хто працює і більше п’яти років, але не встигли обратися безстроково. Вірніше, вони встигли б, але Верховна Рада свідомо не виносить це рішення на голосування до сесійної зали, що свідчить про бездіяльність парламенту та невиконання ним своїх конституційних повноважень.

Втратять від такої «реформи» лише ті, хто чекає на правосуддя – наші громадяни. Які вже і так, не без допомоги політиків, зневірились у судовій системі. Під красивим гаслом «відновимо довіру до судової влади» прихильники змін до Конституції у частині правосуддя лише цю довіру вбивають.

Також нагадаю, що здебільшого, на «першій п’ятирічці» наразі перебувають ті судді, які у 2011-2013 роках були призначені по новій системі добору кандидатів – після складання кваліфікаційних іспитів. Ця система добору отримала високу оцінку міжнародних експертів: зокрема, схвальні відгуки Венеційської комісії, а також була позитивно оцінена експертами Ради Європи у форматі роботи Східного партнерства.

Процедура запровадження кваліфікаційних іспитів в Україні проходила за участі фахівців проекту USAID: «Україна: верховенство права». Експерти-тестологи якого навчали співробітників ВККСУ і Національної школи суддів України, як формувати тестові завдання для кандидатів, проводити їх апробацію.

Безумовно, автоматичне звільнення суддів може бути, і, ймовірно, стане  предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. Далеко не всі «молоді» судді мовчки погодяться із таким ставленням до себе. Адже, повторюсь, вагомої причини, чому доцільно звільнити саме цю категорію суддів, члени Конституційної комісії не надали. Перспектива позитивного вирішення таких справ на користь звільнених у такий спосіб українських суддів є доволі великою.

 «Казнить нельзя помиловать»

Суддів, які зараз призначені і працюють безстроково, поки що пропонують залишити на своїх посадах. Але на них чекають інші «іспити» – кваліфікаційне оцінювання, або так звана атестація, а також проходження люстраційної перевірки, яку також поки що  ніхто не відміняв.

І не виключено, що судді будуть проходити перевірки по кілька разів, а під час них вони можуть бути усунені від здійснення правосуддя. Знову ж таки, хто замінить реальних суддів на цей час?  Невже члени Конституційної комісії?

Але цікаві не тільки перевірки в майбутньому. Проектом змін до Конституції запроваджують нові, дуже не конкретні підстави для звільнення суддів. В разі прийняття яких позбутись небажаних персон серед служителів Феміди стане навіть простіше, ніж сьогодні.

Так, однією з підстав звільнення судді стане вчинення ним дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками – що є несумісним зі статусом судді або виявило його явну невідповідність займаній посаді.

Навіть не юристу очевидно, що ці критерії побудовані на оціночних судженнях. А відповідно і можуть трактуватись по-різному. Для когось перелічені підстави стануть причиною звільнення, для когось – ні. Обмеження, покарання, відповідальність можуть базуватись лише на чітких критеріях. Оціночні судження не можуть бути доведені, на відміну від юридичних  фактів.

Які саме критерії будуть застосовуватись органом, уповноваженим на прийняття рішення про звільнення судді, наприклад, за «явну невідповідність займаній посаді» - невідомо. Як взагалі трактувати таке поняття як «явна невідповідність» - також. Явна для кого?

Наслідки нечітких формулювань можуть призвести до абсурду. Наприклад, чи можна вважати «явною невідповідністю займаній посаді» порушення правил пунктуації? Суддя юридично грамотно застосував норми матеріального права, вірно вирішив спір, проте не виділив в ухвалі дієприслівникові звороти комами. Цілком можливе звільнення за явну невідповідність займаній посаді, бо це може свідчити про його неграмотність.

В разі прийняття змін до Конституції в такій редакції, увесь свій строк роботи судді перебуватимуть у пастці оціночних суджень.  Хіба таким мав бути результат судової реформи?

Випробувальний термін і прізвище президента

Важливим питанням є, чи залишиться в майбутньому така категорія як «молоді судді». Європа неодноразово наголошувала Україні, і про це йдеться в рекомендаціях Венеційської комісії – 5-ти річний випробувальний термін роботи судді необхідно або скоротити, або взагалі скасувати. Крім того, Україна досі не виконала рішення ЄСПЛ у справі “Олександр Волков проти України”, неодноразово вказувалось на політизацію процедури призначення суддів в Україні.

Здається, Конституційна комісія навіть зробила перший крок для вирішення цієї проблеми. Так пункт 5 статті 126 проекту змін до Конституції передбачає, що “судді обіймають посади безстроково”. Ця пропозиція разом з пропозицією вилучити статтю 128 заслуговує на однозначну підтримку, так як вони покладають край практиці випробувального терміну для новопризначених суддів і запроваджують постійний термін перебування на посаді до моменту досягнення віку, обов’язкового для виходу на пенсію.

Але ключове слово в цьому разі – новопризначених. Тобто, цей пункт буде застосовуватись лише до тих суддів, які призначені теперішнім Президентом. Судді, які пройшли достатньо складний шлях свого призначення, не заплямували себе за час перебування на посаді, чесні та відповідальні, але призначені на посаду теперішнім Президентом, будуть звільнені автоматично. І це буде українським ноу-хау: звільняти за прізвище.

На перший погляд, запропоновані зміни в процедурі призначення суддів відповідають раніше наданим рекомендаціям Європи. Судді більше не будуть обиратися Верховною Радою України. Їх призначатиме Президент України за поданням Вищої ради правосуддя. Хоча політичні прогнози на отримання 300 голосів за цю норму є достатньо низькими.

Але, навіть не враховуючи політичний аспект голосування, і зараз із тексту проекту змін до Конституції не зрозуміло, чи буде призначення суддів Президентом за поданням Вищої ради правосуддя суто формальною процедурою.

Венеційська комісія уточнює: «після призначення будь-який зв'язок між суддею і політичним органом має бути розірвано; не повинно бути простору для втручання ані законодавчої, ані виконавчої влади, навіть якщо таке втручання є суто символічним». Комісія прямо наголошує, що «повинно бути зрозумілим, що подання, ухвалене ВРП про призначення судді, є обов’язковим для Президента».

У запропонованих Президентом змінах його роль в кар’єрі суддів фактично не обмежується «чисто формальним, церемоніальним актом» призначення, адже залишається значний простір для «маневру».

Змінами до Конституції не визначено меж дискреційних повноважень. Президент зберігає реальну можливість поряд із Вищою радою правосуддя впливати на долю судді шляхом невчинення відповідного акту. Простіше кажучи, – не підписання подання про призначення.

З огляду на це, запропоновані Конституційною комісією зміни до Основного Закону, також містять ризики тиску на правосуддя. І створюють лише ілюзію, якщо не сказати імітацію реформи. В принципі, все те, що потрібно для картинки на телебачення, але не те, що потрібно державі і громадянам для існування незалежної судової системи.

 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net