Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
25.01.2011 22:43
Трагедия в Домодедово – поселится ли страх в сердцах украинцев?
Если происшедшие накануне терактов в Домодедово взрывы в Макеевке большинством граждан Украины воспринимались по принципу: «Какая страна - такие террористы», то после событий 24 января в московском аэропорту – подобный черный юмор стал не уместен.
Если происшедшие накануне терактов в Домодедово взрывы в Макеевке большинством граждан Украины воспринимались по принципу: «Какая страна - такие террористы», то после событий 24 января в московском аэропорту – подобный черный юмор стал не уместен.
Как ни прискорбно признавать, ужас трагедии в Домодедово заключается не только в гибели 35 человек, среди которых, помимо россиян, оказались и граждане Великобритании, Германии, Киргизстана, Узбекистана, а также 29 летняя гражданка Украины, Анна Яблонская. Но также и в том, что в силу совокупности некоторых характерных именно для этого теракта обстоятельств, свою уязвимость украинцы так осознанно почувствовали впервые.
Я помню, как после трактов в московском метро, несколько моих знакомых пересели на взятые в кредит в экстренном порядке авто. И это объяснимо, человеческая тяга к безопасности, пусть даже мнимой, носит инстинктивный характер. «Я не буду ездить в метро, и со мной этого не случится», - такой тогда была логика многих.
Ирония или злой рок заключаются в том, что пассажиром или встречающим в аэропорту в Домодедово, по сути, мог бы быть каждый. Каждый – житель Токио или Житомира, гражданин Польши или Марокко, мусульманин, буддист, христианин или атеист вовсе, бизнесмен или банкир, студент, таксист, повар или даже человек без профессии, взрослый и ребенок, мужчина и женщина. Дерзость теракта проиллюстрировала потенциальную, и вопиюще реальную уязвимость КАЖДОГО.
Именно на игру на чувстве уязвимости, осознании хрупкости понятия собственной безопасности направлены действия террористов в подобных случаях. И место, выбранное для теракта 24 января, как нельзя способствовало достижению злой цели злоумышленников.
Но проблема в том, что современные коммуникационные технологии плавно входящие в нашу жизнь на уровне быта, способны актуализировать эффект терактов до безграничных масштабов.
Ужас, посеянный потенциально-возможными терактами, будет превышать размах предыдущих трагедий за счет «ощущения присутствия», которое получат читатели блогов и твиттов очевидцев трагедий.
Как бы этого не хотелось, но необходимо осознать, что в случае новых терактов наше виртуальное пространство, стирая географические границ, неизбежно, будет все больше и больше втягиваться в «чужие войны», становясь стратегическим инструментом воздействия на сознание граждан. Но, тем самым будет доказывать миру, что ЧУЖИХ ВОЙН – НЕ БЫВАЕТ…
P.S. http://www.youtube.com/watch?v=NSx0G7pEoLM и пусть, всех нас хранит Господь, каким бы каждый из нас, его не представлял.
Как ни прискорбно признавать, ужас трагедии в Домодедово заключается не только в гибели 35 человек, среди которых, помимо россиян, оказались и граждане Великобритании, Германии, Киргизстана, Узбекистана, а также 29 летняя гражданка Украины, Анна Яблонская. Но также и в том, что в силу совокупности некоторых характерных именно для этого теракта обстоятельств, свою уязвимость украинцы так осознанно почувствовали впервые.
Я помню, как после трактов в московском метро, несколько моих знакомых пересели на взятые в кредит в экстренном порядке авто. И это объяснимо, человеческая тяга к безопасности, пусть даже мнимой, носит инстинктивный характер. «Я не буду ездить в метро, и со мной этого не случится», - такой тогда была логика многих.
Ирония или злой рок заключаются в том, что пассажиром или встречающим в аэропорту в Домодедово, по сути, мог бы быть каждый. Каждый – житель Токио или Житомира, гражданин Польши или Марокко, мусульманин, буддист, христианин или атеист вовсе, бизнесмен или банкир, студент, таксист, повар или даже человек без профессии, взрослый и ребенок, мужчина и женщина. Дерзость теракта проиллюстрировала потенциальную, и вопиюще реальную уязвимость КАЖДОГО.
Именно на игру на чувстве уязвимости, осознании хрупкости понятия собственной безопасности направлены действия террористов в подобных случаях. И место, выбранное для теракта 24 января, как нельзя способствовало достижению злой цели злоумышленников.
Но проблема в том, что современные коммуникационные технологии плавно входящие в нашу жизнь на уровне быта, способны актуализировать эффект терактов до безграничных масштабов.
Ужас, посеянный потенциально-возможными терактами, будет превышать размах предыдущих трагедий за счет «ощущения присутствия», которое получат читатели блогов и твиттов очевидцев трагедий.
Как бы этого не хотелось, но необходимо осознать, что в случае новых терактов наше виртуальное пространство, стирая географические границ, неизбежно, будет все больше и больше втягиваться в «чужие войны», становясь стратегическим инструментом воздействия на сознание граждан. Но, тем самым будет доказывать миру, что ЧУЖИХ ВОЙН – НЕ БЫВАЕТ…
P.S. http://www.youtube.com/watch?v=NSx0G7pEoLM и пусть, всех нас хранит Господь, каким бы каждый из нас, его не представлял.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Звільнені, але не врятовані. Чому пекло полону для жінок не закінчується на пункті обміну Галина Скіпальська вчора о 13:19
- Позов для скасування штрафу ТЦК у 2026: повний гайд Павло Васильєв вчора о 12:58
- Воднева політика ЄС: що з цього реально працює для України Олексій Гнатенко вчора о 12:03
- Емоції як сигнальні лампочки: чому їх не варто "заклеювати" і як з ними працювати Олександр Скнар вчора о 08:53
- Адвокат 2050: професія на межі революції Вадим Графський 29.01.2026 19:35
- Чому професійна освіта в Україні програє не через якість – а через комунікацію Костянтин Соловйов 29.01.2026 16:43
- Як формуються гемблінг-спільноти та чому вони відрізняються від звичайних соцмереж? Андрій Добровольський 29.01.2026 16:06
- Підприємництво в епоху штучного інтелекту Дарина Халатьян 28.01.2026 14:55
- Чому ви не можете вирішити – навіть коли все вже зрозуміло Валерій Козлов 28.01.2026 14:47
- Коли фото вирішує все: медійні маніпуляції та презумпція невинуватості Богдан Пулинець 28.01.2026 11:43
- Приватність постфактум: чому персональні дані в Україні захищаються запізно Лілія Олійник 27.01.2026 16:35
- Енергетична інфраструктура України 2026: модернізація та інвестиції Олексій Гнатенко 26.01.2026 13:52
- Пастка "швидких кіловат": Чому 10 ГВт розподіленої генерації можуть залишитися на папері Ростислав Никітенко 26.01.2026 09:03
- Як рятувати інших: психологічна стійкість адвоката та мистецтво підтримки Вадим Графський 25.01.2026 20:55
- Адвокат у сімейних справах: мистецтво захисту в найскладніших ситуаціях Вадим Графський 24.01.2026 20:45
Топ за тиждень
- Воднева політика ЄС: що з цього реально працює для України 95
- Звільнені, але не врятовані. Чому пекло полону для жінок не закінчується на пункті обміну 90
- Приватність постфактум: чому персональні дані в Україні захищаються запізно 86
- Енергетична інфраструктура України 2026: модернізація та інвестиції 85
- Коли фото вирішує все: медійні маніпуляції та презумпція невинуватості 83
Популярне
-
FT: Росія почала продавати окремі партії нафти в Індію за $22-25 за барель
Бізнес 7655
-
Ціна на мідь досягла нової рекордної позначки
Бізнес 6445
-
"Низька активність". Мобільні оператори перестали платити фізособам за генератори
Бізнес 6065
-
У Мілані знайшли мертвим українського банкіра Адаріча: справу розслідують як вбивство
Фінанси 2668
-
"Жорстока реальність". Телевізори та побутова електроніка подорожчають у 2026 році через бум ШІ
Бізнес 2346
Контакти
E-mail: [email protected]
