Який бажаний кінцевий стан ОПК нам потрібен

Метою реформування та розвитку оборонної промисловості є досягнення такого стану, коли ОПК буде виконувати наступні цілі:

- Підтримувати Сили оборони і забезпечувати необхідну  стратегічну незалежність та свободу дій для України шляхом задоволення критичних вимог сил оборони і забезпечення суверенного контролю над життєво важливими спроможностями;

- Забезпечувати країну необхідними інструментами стратегії та зовнішньої політики; і

- Зменшувати негативний економічний вплив від витрат на оборону шляхом збереження активів в Україні, створенням робочих місць та отриманням експортних надходжень.

Чотири ключові компоненти 

При цьому Стратегія реформування та розвитку ОПК повинна обов’язково відображати чотири ключові компоненти:

- Чітке розуміння нинішньої ситуації в галузі, огляд державної політики та шляхів дій уряду у сфері оборонної промисловості;

- Визначення «бажаного кінцевого стану» (end state) для оборонної промисловості, беручи до уваги всі стратегічні документи, оборонний огляд, всі стратегії щодо галузей промисловості, розвитку науки і технології;

- Чітке розуміння контексту, в якому промисловість повинна розглядатися і в якій вона повинна діяти: виклад стратегічних та життєво-важливих інтересів, геостратегічних тенденцій, конфліктів в регіоні, тенденції конфліктів у світі;

- Власне сама Стратегія реформування та розвитку ОПК з планом дій щодо підтримки існуючих оборонних промислових можливостей і закладення основ для розширення оборонної промисловості в майбутньому.

ОПК як інструмент стратегічної незалежності 

Оборонна промисловість є одним з ключових елементів загальної оборонної спроможності, оскільки вона дозволяє економічно ефективно купувати необхідні системи, забезпечувати обслуговування і підтримку їх життєвого циклу, виконувати ремонт та модернізацію існуючого обладнання. 

Ключовими елементами цього рівня можливостей є:

а. Створення та виробництво високоякісного озброєння та військової техніки;

b. Технічне обслуговування, ремонт та капітальний ремонт, що робить Сили оборони незалежними або частково незалежними від іноземних виробників оригінального обладнання та незалежними від їх урядів, а також скорочує терміни при самостійному проведенню робіт в середині країни. Це має бути практично можливим для більшості обладнання та систем, що використовуються силами оборони;

c. Виробництво запасних частин для ОВТ та виробництво боєприпасів, що дає змогу швидко задовольняти непередбачувані потреби військових та дає необхідний рівень незалежності від іноземних виробників. 

Залежно від свого діапазону можливостей, оборонна промисловість може також забезпечувати для країни більший рівень стратегічної незалежності, що потенційно звільняє країну від необхідності в тій чи іншій мірі узгоджувати свою політику з різними провідними країнами:

1. Це може бути досягнуто найбільш рентабельним шляхом, розвиваючи здатність проводити адаптацію та модифікацію іноземного обладнання відповідно до особливих вимог Сил оборони;

2. Наступним рівнем, що є вищим за попередній, є розробка системної інтеграції, яка дозволяє придбати обладнання, системи та підсистеми різних країн та інтегрувати їх на місцевому рівні;

3. Ще вищим рівнем є розробка та виробництво власного обладнання та систем, оптимізованих для Сил оборони. Це вимагає більших інвестицій, але це виправдано, коли театр військових дій потребує обладнання, яке не є загальнодоступним, або коли операційний стиль Сил оборони потребує іншого обладнання, ніж те, яке використовується супротивником, або коли стратегічні міркування вимагають більшого рівня незалежності від провідних країн. Україні варто використовувати всі три варіанти.

 ---------------------------------------------

 Залежно від рівня спроможності, оборонна промисловість також слугує Уряду потужним інструментом зовнішньої політики шляхом здатності забезпечувати країн-партнерів обладнанням та системами, та підтримувати це обладнання та системи. Це також слугує інструментом в сенсі отримання більшої незалежності в зовнішній політиці від провідних країн.

Нарешті, в залежності від рівня досягнутої спроможності, ОПК може бути головним чинником розвитку, розширення та поглиблення науково-технологічної бази, та чинником сприяння національній індустріальній політиці, отримання валютної виручки від експорту обладнання та відповідних послуг та створення робочих місць. Як мінімум, це дозволяє уникати відтоку (експорту) валюти та робочих місць в інші країни під час оснащення власних Сил оборони.

Оборонна промисловість може бути навіть фактором зміни профілю економіки.