Чому стати мільйонером в Україні простіше, ніж здається

Нещодавно британська газета Sunday Times опублікувала список найбагатших людей Сполученого Королівства, в який потрапили відразу два українця. Декількома днями раніше податкова розповіла, що за підсумками декларування доходів, отриманих у 2017 році, близько 4 тисяч українців заробили понад один мільйон гривень. То яким чином в країні, яка живе за рахунок кредитів і є донором Європи по низькооплачуваним кадрам, окремим людям все-таки вдається сколотити статки і стати мільйонерами?

Згідно з офіційними даними, які, час від часу, подають МВФ, Світовий банк або ООН, Україна є найбіднішою країною в Європі. Однак іноді цій статистиці важко знайти підтвердження. Наприклад, звіт ДФС, згідно якого в країні 4 тисячі мільйонерів - людей, які в 2017 році отримали від одного мільйона гривень доходу і заплатили з нього податки. У компанію по декларуванню потрапляють особи, що отримують доходи від інвестицій, здачі нерухомості в оренду, продажу с/г продукції і так далі. Тобто, декларації зобов'язані подавати ті, хто мають прибутки, що не проходять через податкового агента.

Насправді, реальних мільйонерів, особливо гривневих, в нашій країні набагато більше. Як мінімум, можна виділити кілька груп багатих або просто заможних людей.

Перша з яких – деякі сучасні підприємці. Вони можуть керувати власними стартапами або розвивати популярні франшизи і, при цьому, сидіти на єдиному податку. Насправді вони легко заробляють по 5-10 мільйонів гривень на рік. Просто навчилися приховувати оборот, щоб не платити «зайвих» податків. Сучасні підприємці часто не публічні, і, більшою мірою, спілкуються між собою в форматах закритих клубів. Вони здобувають освіту MBA, читають західну бізнес-літературу в оригіналі і активно займаються саморозвитком. Всього до них можна зарахувати 1-2% українців.

Друга група - представники справжнього середнього класу. Вони отримують близько 2-4 тисяч доларів на місяць на члена сім'ї. Живуть в хороших квартирах або будинках, їздять на автомобілях за 80-100 тисяч доларів. В основному, це великі чиновники, менеджери міжнародних компаній і успішні, за українськими мірками, традиційні бізнесмени. У своїй більшості, вони навчилися тримати капітали за кордоном. Але сьогодні Європа поступово проводить ревізію рахунків іноземних резидентів. Ось чому ця група поволі заводить гроші назад в Україну. На реальний середній клас припадає від 3 до 5% українців, особливо, мешканців великих міст.

Третя група - найчисельніша, хоч і вже не мільйонери - це любителі підзаробити. Людина офіційно працевлаштована на фірмі «Х» і отримує 5-6 тисяч гривень на місяць. Одночасно вона дає приватні консультації, робить манікюр на дому, пече торти, шиє одяг або пише колонку для якого-небудь ЗМІ. За рахунок цього має додатковий дохід - близько 500-1500 доларів на місяць, або навіть вище. Безсумнівно, оплотом групи є програмісти і веб-дизайнери, які примудряються зробити фріланс справжнісіньким неофіційними бізнесом. Сюди ж можна записати і багатьох фермерів, які працюють без реєстрації. Звичайно, за законом вони повинні подавати декларації. Але користуються тим фактором, що строгість норм компенсується необов'язковістю їх виконання. Реально представники третьої групи заробляють непогано, проте в офіційних звітах проходять, як одержувачі середньої зарплати. Всього таких - близько 10% населення.

І четверта група - це 80-85% українців. Вони живуть рівно на стільки, скільки становить їх біла зарплата. Або зовсім не працевлаштовані офіційно, і отримують по 200-300 гривень за зміну при графіку 1/2 або 1/3.

Що означає такий «розклад»? За великим рахунком, існуюча система веде до постійного зростання розшарування у суспільстві. У нас відсутній український середній клас. Замість нього є 15-20% українців з доходами на рівні середньої зарплати в Німеччині і вище. Свої гроші вони заробляють і витрачають на тлі реально бідних 80-85% населення. Результатом чого є формування нерівних можливостей, що базуються на майновому факторі. Явна ознака - це поширеність популістських гасел, підтекст яких зводиться до «відняти і поділити».

З іншого боку, така розстановка сил має свої плюси, особливо для держави, що розвивається. Вона робить сучасне українське суспільство досить мобільним. Свого часу на цьому була побудована «американська мрія». Для того, щоб увійти у найбільш закриті тусовки, людині потрібно лише заробити грошей. Тому у громадян є стимул багато працювати і робити якісний продукт, який буде користуватися попитом на ринку.

Але найголовніше питання - як саме, в умовах нинішньої економіки і бізнес-клімату, українцям все-таки увійти у заповітне число мільйонерів?

Перший варіант - поїхати і отримати освіту за кордоном. Сьогодні цим зайняті десятки тисяч молодих людей. Багато з них планують повернутися і піти працювати в великі міжнародні компанії, або заснувати власні фірми. Якщо добре постаратися, то вже за 5 років можна вийти на рівень менеджера з заробітною платою в 2,5-3 тисяч доларів на місяць і бонусами у вигляді корпоративного автомобіля, медичної страховки на всю сім'ю і так далі.

Також є можливості для створення стартапів - чого тільки вартий відомий PetCube, або сотні успішних програм для комп'ютерів і смартфонів, розроблених українськими студіями. Сьогодні стрімко розвивається інтернет речей, хмарні технології, віртуальна реальність, intelligence - справжній простір для творчості. Більш того, можна просто взяти і піддивитися ідею для бізнесу на Заході, щоб потім її адаптувати та впровадити у нас. Яскравий приклад - каршерінги. Поки в Україні вони зовсім не поширені, хоча в усьому світі вже користуються чималим попитом.

Іншими словами, ніхто не заперечує, що шанс стати мільйонером в Україні є. Втім, в країні, яка загрузнула в боргах, найперше треба створювати потужний середній клас. А для цього необхідно йти на непопулярні реформи, які поступово дадуть нам можливість ліквідувати прірву між багатими та бідними, і запустити економіку на тривале й стійке зростання. Адже зараз в Україні лише близько 1% є надзаможними, середнього класу майже немає, а 85% населення – реально бідні.