Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
11.12.2012 16:21

Детермінанти використання комерційного найменування

Комерційне найменування є одним із основних засобів ідентифікації суб’єктів господарювання та результатів їх підприємницької діяльності.

Комерційненайменування є одним із основних засобів ідентифікації суб’єктів господарюваннята результатів їх підприємницької діяльності. У судовій практиці поширені спори,що виникають з підстав незаконного використання комерційного найменування.Недостатність правового регулювання, а радше невизначеність у практичномузастосуванні правових норм, подекуди призводить до порушення принципувсебічності та повноти розгляду судових спорів. З метою визначення векторівдоказування, забезпечення належного розгляду судових спорів вважаємо занеобхідне дослідити підстави та умови виникнення комерційного найменування якокремого об’єкта права інтелектуальної власності та наступного йогозастосування.

           ЗаконодавствоУкраїни визначає генезис комерційного найменування від найменування суб’єктагосподарювання. Відповідно, комерційне найменування є похідним об’єктом відпервинного об’єкту – найменування господарюючого суб’єкта. До суб’єктногоскладу володільців майнових прав на комерційне найменування входять юридичніособи, що є підприємницькими товариствами, та фізичні особи, які провадять підприємницькудіяльність.

Стаття 90 Цивільного кодексуУкраїни (надалі за текстом «ЦК України») визначає принцип автономії волі унабутті майнових прав на комерційне найменування, а саме: «ю ридична особа, що є   підприємницьким товариством, можемати комерційне (фірмове) найменування». Аналогічні положення щодо набуття майнових правна даний об’єкт фізичними особами-підприємцями містяться у нормах ч. 1 ст. 159Господарського кодексу України.

Відтак, суб’єкти підприємницької діяльності,призумовано не є власниками комерційного найменування, тобто, юридичний факт реєстраціїпідприємницької діяльності під відповідним найменуванням (назвою) не єдостатньою підставою для визнання за відповідним суб’єктом, правінтелектуальної власності на таке найменування (назву), як на комерційненайменування.

 Розглянемо підстави виникнення прав накомерційне найменування за законодавством України. Так, у відповідності до ч. 2 ст. 489 ЦКУкраїни п равоінтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моментупершого використання цього найменування та охороняється без обов'язковогоподання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не єкомерційне найменування частиною торговельної марки.

Основне питання полягає у тому, щоналежить визначати як використання комерційного найменування, в залежностівід факту якого виникають права інтелектуальної власності на даний об’єкт.Тобто, які форми та способи використання комерційного найменування єнеобхідними та достатніми для виникнення прав інтелектуальної власності наданий об’єкт.

  Ремарка: Примітно, що у відношенні знаків для товарів і послуг Законодавецьвизначив положення, які слід визнавати як «використання» торгових марок (ч. 4ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від15.12.1993 р. № 3689- XII ), а у відношенні до комерційного найменування таких положень законом не передбачено.Мета даної статті не знаходиться в площині синтезу правових характеристиккомерційного найменування та знаків для товарів і послуг і застосування дотаких об’єктів аналогії закону, аналогії права (таке дослідження неодмінноздійснюватиметься автором).

  Перше, необхідно визначитись ізпоняттям «використання». За тлумачним словником Даля В.І. використання – є «застосуваннябудь-чого». З моменту набуття підприємницькою організацією прав юридичноїособи, або з моменту реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи такісуб’єкти використовують власне найменування у діловій документації,обов’язковій фінансовій та податковій звітності, тощо . Використаннянайменування є обов’язком господарюючих суб’єктів для власної ідентифікації уцивільних, адміністративних та інших правовідносинах. Відповідно, у такихправовідносинах суб’єкти господарювання використовують власне найменування ,а не комерційне найменування , якщо таке використання здійснено безпрямої мети отримання прибутку.

Частина 3 ст. 159 ГК України вказуєсектор використання комерційного найменування. Так, згідно означеної статтіправовій охороні підлягає як повне, так і скорочене комерційне найменуваннясуб'єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним угосподарському обігу. Отже, господарський обіг, як окрема правовакатегорія, є основною передумовою для використання комерційного найменування,а відповідно, і виникнення майнових прав на даний об’єкт. Фактично,господарський обіг необхідно обумовлює межіпершого та наступних використань комерційного найменування.

Юридична наука визначаєгосподарський (цивільний) обіг як сукупність правовідношень, що забезпечуютьвільний рух товарів, послуг, фінансових засобів на території країни та за їїмежами [Большая юридическая энциклопедия: Гражданский оборот, С. 1. Большаяюридическая энциклопедия, С. 1227 (ср. Юридическая энциклопедия, С. 147-148)]. Прицьому, проект Закону України «Про особливості введення в цивільний оборотоб'єктів права інтелектуальної власності, створених з використанням коштівдержавного та/або місцевих бюджетів, спеціальних та державних фондів цільовогопризначення» визначає цивільний оборот як суспільно-правові відносиниекономічного характеру, які полягають в наданні майна та майнових прав однієюособою (юридична, фізична або держава) іншій на основі укладених договорів міжними або в силу інших юридичних підстав.

               Далі,цивіліст пан Полуяхтов І.А. за аналізом юридичної літератури та наукової думкивизначає цивільний оборот як юридичну форму економічного обороту, що відображаєпроцес переходу суб’єктивних майнових прав учасників цивільних правовідносин,заснований на здійсненні причинно-обумовлених розпорядчих юридичних дій, а узастосуванні до речових договорів – розпорядчих односторонніх правочинів.Змістом цивільного обороту є перехід суб’єктивних майнових прав від одногосуб’єкта до іншого.

Крім того, якщо Законодавецьвизначив у назві досліджуваного об’єкта термін «комерційне», тоді вбачаємо необхідниму підставах виникнення майнових прав на комерційне найменування визнати використаннянайменування, саме у комерційної діяльності. Разом з тим, предметгосподарського обігу, зокрема, становить комерційна діяльність. У законодавствіне передбачено визначення поняття комерційної діяльності. Етимологія слова«комерційне» вказує, що предметом застосування комерційного найменування є метаотримання прибутку. Так, економічний словник визначає, що комерція (з лат. commercium – торгівля) – підприємницькадіяльність: торгівля та торгово-посередницька діяльність, участь у продажу абосприяння продажу товарів, робіт, послуг.

     З огляду на викладене, комерційненайменування належить до використання з метою переходу суб’єктивних майновихправ на товари, результати робіт та послуг від одного суб’єкта до іншого. Відповідно, з моменту першого такого використання і виникають праваінтелектуальної власності на комерційне найменування.

Для аналізу змістувикористання найменування розподілимо застосування даного об’єкту за певнимигрупами та підгрупами суспільних відносин. Застосування найменування можездійснюватись:

(І) первинними суб’єктоммайнових прав на найменування – юридична особа або фізична особа-підприємець,що утворились під таким найменуванням;

(ІІ) третіми особами –суб’єкти публічного та приватного права.

          Серед застосуваннянайменування первинними суб’єктами майнових прав (І) виділимо наступні підгрупитакого використання:

а) Локальний рівень:

- використання найменування на внутрішньо-локальномурівні суб’єкта : застосування у документах фінансово-господарського та податкового обліку,документах, що визначають господарську діяльність підприємства заправовідносинами, предметом та межі яких є виробнича діяльність.

- використання найменування на приватно-публічному(приватно-адміністративному) рівні суб’єкта: застосування у документахобов’язкової фінансової та податкової звітності, документах, що належать доподання органам державної влади та місцевого самоврядування;

- використання найменування на підприємницькому рівні: застосування урекламі, офертах, правочинах, у актах, що підтверджують виконання зобов’язанняіз суб’єктами господарювання та споживачами, використання на товарах та під часнадання послуг, виконання робіт, передачі їх результатів.

- використання найменування на зовнішньо-локальномурівні: застосування у корпоративних правовідносинах (в установчих документах,правочинах учасників юридичної особи), у трудових правовідносинах та тіснопов’язаних із ними суспільних відносинах (трудові договори, заяви та клопотанняпрацівників, колективні договори, тощо).

б) Загальний рівень:

- використання найменування на загальному рівні: застосування управовідносинах із іншими суб’єктами права, зміст яких не складає вищеозначеніпідгрупи, зокрема, у листуванні, виконанні соціальних функцій та зобов’язань,тощо.

  Серед застосуваннянайменування суб’єкта господарювання третіми особами (ІІ), виділимо наступніпідгрупи використання:

а) Загальний рівень:

-        використання, що ідентифікуєнайменування первинного суб’єкта господарювання: застосування найменування усуспільних відносинах, для означення такого первинного суб’єкта. Третя особа,що використовує найменування первинного суб’єкта в такий спосіб не ідентифікуєсебе під таким найменуванням (допустиме легітимне використання).

-        використання, щоідентифікує (1) найменування первинного суб’єкта господарювання та (2) товари,роботи, послуги первинного суб’єкта, які пропонуються до реалізації та/абореалізуються третьою особою: застосування із зазначенням прямого зв’язку між первиннимсуб’єктом господарювання та відповідним товаром, результатом робіт, послуг, щореалізує (реалізував) такий суб’єкт. Наступний обіг товарів та результатівробіт, послуг від третьої особи до інших осіб із зазначенням найменування первинногосуб’єкта господарювання у відношенні до товарів, результатів робіт, послуг, щоїх реалізував (допустиме легітимне використання).

-        використаннянайменування, що не ідентифікує первинного суб’єкта господарювання та товарів,робіт, послуг, що пропонуються до реалізації та/або реалізуються третімиособами: застосування товарів та результатів робіт, послуг із зазначенням третьоюособою власного найменування у якості найменування первинного суб’єктагосподарювання та/або зазначення найменування первинного суб’єктагосподарювання до товарів, результатів робіт, послуг, які пропонуються дореалізації та/або реалізуються третьою особою (може бути допустимо яклегітимним, так і нелегітимне використанням).

-        використаннянайменування суб’єкта господарювання для власної ідентифікації третьою особою: застосуваннянайменування первинного суб’єкта господарювання, що призводить до неможливостіу фактичні ідентифікації третьої особи (нелегітимне використання).

  b) Локальний рівень – за пропонованою класифікацією та метоюстатті не вбачаємо за необхідне аналізувати.  

           Як випливає із аналізу підгруп використання найменування первиннимсуб’єктом майнових прав (І), для утворення комерційного найменування такомусуб’єкту належить використати власне найменування на підприємницькому рівні увідповідних формах, визначених для такої підгрупи.

Перше використання комерційного найменування у підприємницькій підгрупі можеполягати у інформуванні третіх осіб про найменування суб’єкта підприємницькоїдіяльності з метою набуття або реалізації майнових прав на товари, роботи,послуги та/або фактична реалізація або набуття таких прав суб’єктомпідприємницької діяльності від власного найменування.

Як було зазначено вище, змістом цивільного обігу є п ерехід речей та іншихоб’єктів матеріального світу. Відповідно, підпершим використанням комерційного найменування допустимо та слід розумітиінформування третіх осіб про найменування суб’єкта підприємницької діяльності зметою набуття або реалізації майнових прав на товари, роботи, послуги та/абофактична реалізація або набуття таких прав суб’єктом підприємницької діяльностівід власного найменування на підприємницькому рівні.

Перше використання комерційного найменування підприємницьким суб’єктом напідприємницькому рівні може достатньо визначатись:

1)    Повідомленням іншогосуб’єкта про мету у набутті або реалізації майнових прав на товари, роботи,послуги із застосуванням власного найменування;

2)    Укладеннямдвохсторонніх правочинів або вчиненням односторонніх правочинів з метою набуттяабо реалізації майнових прав на товари, роботи, послуги із застосуваннямвласного найменування;

3)    Набуттям або реалізацієюмайнових прав на товари, роботи, послуги із застосуванням власногонайменування.

  Відповідно, право на комерційне найменування виникає внаслідок дії суб’єктагосподарювання у цивільному обігу. Суб’єкт господарювання не набуває майновихправ на комерційне найменування, якщо найменування, під яким його було утворено,використано третіми особами як у цивільному обігу, так і в інших цивільнихправовідносинах. Суб’єкт господарювання не набуває майнових прав на комерційненайменування при використання найменування не на підприємницькому рівні.

Отже, при розгляді правових питань застосування комерційного найменуваннянеобхідно з’ясувати, чи є підприємницький суб’єкт власником комерційногонайменування, а в залежності від обставин справи – дату виникнення праваінтелектуальної власності на комерційне найменування, дату застосуваннянайменування, під яким було утворено особу у цивільному обігу. Автор статтіусвідомлює істотну об’ємність порушеної тематики, визнає необхідність наступноїдеталізованої праці та відповідально сподівається, що означені у цій статті доводидопоможуть у роботі правників.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net