У статті приділено увагу розгляду питань збереження трудових гарантій під час запровадження трудової повинності в умовах воєнного стану.
26.11.2018 Верховна Рада затвердила указ Президента України про введення воєнного стану з 14:00 26 листопада до 14:00 26 грудня 2018 року. Згідно з прийнятим рішенням, воєнний стан буде у Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та у внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про воєнний стан" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Варто зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України "Про воєнний стан" в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
До таких гарантій належать:
- рівність громадян перед законом;
- заборона примусового позбавлення громадянства чи його зміни;
- право на життя;
- право на повагу до гідності;
- право на свободу та особисту недоторканність;
- право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів;
- право на житло;
- право на шлюб;
- рівність дітей незалежно від походження;
- право на судовий захист;
- право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень;
- право знати свої права і обов'язки;
- незворотність дії законів та нормативно-правових актів у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи;
- право на професійну правничу допомогу;
- заборона виконань злочинних наказів чи розпоряджень;
- заборона повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- презумпція невинуватості;
- право на відмову в даванні показань або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
Як бачимо даний перелік не містить гарантії забезпечення громадянина правом на працю, яке передбачене ст. 43 Конституції України.
Це частково пояснюється нормою ст. 8 Закону України "Про воєнний стан", згідно з якою одним із заходів правового режиму воєнного стану є запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб.
Відповідно до порядку залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 р. № 753 (далі – Порядок) трудова повинність - короткостроковий трудовий обов’язок на період мобілізації і воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які виникли в період воєнного стану, та їх наслідків, що не потребує обов’язкової згоди особи, стосовно якої запроваджується такий трудовий обов’язок.
Звертаю увагу, що трудова повинність передбачена ст. 8 Закону України "Про воєнний стан", проте її введення потребує прийняття окремого рішення про запровадження трудової повинності та залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт, яке доводиться до відома населення через засоби масової інформації. Рішення приймається військовим командуванням самостійно або разом з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
В рішенні має бути зазначено:
- обґрунтування необхідності залучення працездатних осіб до виконання суспільно корисних робіт;
- критерії відбору таких осіб, зокрема, за віком, професією, спеціальністю;
- перелік груп (бригад, загонів) працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, їх орієнтовна чисельність та порядок взаємодії;
- перелік видів суспільно корисних робіт, до виконання яких залучаються працездатні особи;
- межі території, транспортні маршрути та найменування об'єктів, де планується виконання зазначених робіт;
- місце та час збору працездатних осіб, що залучаються до виконання суспільно корисних робіт, строк їх виконання;
- посадові особи, які відповідають за інформування, оповіщення та збір зазначених осіб;
- підприємства - замовники суспільно корисних робіт, де працюватимуть такі особи;
- інші питання, вирішення яких сприятиме виконанню таких робіт.
Згідно з п. 5 Порядку до суспільно корисних робіт залучаються працездатні особи, у тому числі особи, що не підлягають призову на військову службу, які за віком і станом здоров'я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану (крім працездатних осіб, що залучені до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і заброньовані за підприємствами на період мобілізації та воєнного часу з метою виконання робіт, що мають оборонний характер), а саме:
- безробітні та інші незайняті особи;
- працівники функціонуючих в умовах воєнного стану підприємств (за погодженням з їх керівниками), що не залучені до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) та не зараховані до складу позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, - у порядку переведення;
- особи, зайняті в особистому селянському господарстві;
- студенти вищих, учні та слухачі професійно-технічних навчальних закладів;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
З кожною із зазначених осіб укладається строковий трудовий договір.
Забороняється залучати до суспільно корисних робіт малолітніх дітей та дітей віком від чотирнадцяти до п'ятнадцяти років, жінок, які мають дітей віком до трьох років, а також вагітних жінок у разі, коли виконання таких робіт може негативно вплинути на стан їх здоров'я.
Механізм надання компенсації (винагороди) за виконання суспільно корисних робіт та тривалість робочого часу встановлюються відповідно до законодавства про працю.
Окрім цього, відповідно до п. 7 Порядку на осіб, які залучаються до виконання суспільно корисних робіт, поширюються вимоги законодавства у сфері охорони праці.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про воєнний стан" у процесі трудової діяльності осіб, щодо яких запроваджена трудова повинність, забезпечується дотримання таких стандартів, як мінімальна заробітна плата, мінімальний термін відпустки та час відпочинку між змінами, максимальний робочий час, врахування стану здоров’я особи тощо. На час залучення працюючої особи до виконання трудової повинності поза місцем її роботи за трудовим договором за нею після закінчення виконання таких робіт зберігається відповідне робоче місце (посада).
Отже, можна зробити висновок про те, що під час воєнного стану питання дотримання права на працю стоїть на другому плані порівняно з державними інтересами щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України. Попри це, трудова повинність та залучення громадян до суспільних робіт застосовуються з огляду на забезпечення стандартів трудових прав у поєднанні з національними інтересами.
