Повернення коштів для міноритарних акціонерів. Особистий досвід

ЗАКОНОДАВЧІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ МІНОРИТАРНИХ АКЦІОНЕРІВ

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачається, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику — акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством;                  2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Варто зазначити, що стаття 65-2 цього ж Закону передбачає обов’язковий продаж акцій акціонерами на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій.

Даний інститут процедури примусового викупу акцій в міноритарних акціонерів має назву "squeeze-out" (сквіз-аут).

На сьогоднішній день, певна частина осіб є міноритарними акціонерами відповідних акціонерних товариств. Як наслідок, постає питання участі даних осіб в управлінні товариством, та можливості отримати справедливу ціну за примусовий викуп акцій.

Однак, як свідчать судові процеси, значна частина осіб є незадовлена ціною, за якою примусово відбирають акції.

Питання примусового продажу акцій було піднесено також на інституційний рівень. Була навіть спроба скасувати даний правовий інститут у Конституційному Суді Україні.

Однак, 10 жовтня 2019 року була прийнята Ухвала Великої Палати Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" та пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах". 

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у процесі своєї діяльності також висловив декілька позицій, які стосуються захисту прав міноритарних акціонерів.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 у справі № 908/137/18, позиція Верховного Суду є наступною (витяг з Постанови):

 "7.23. Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору. 

 7.24. Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.

 7.25. Критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.

7.26. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника).”

Також, актуальною в даному плані є недавня Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 р. у справі захисту прав міноритарних акціонерів. Зокрема, це стосується справи № 910/12591/18.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що вже розглядав питання щодо дотримання прав міноритарних акціонерів у процедурі обов`язкового викупу акцій в інших справах та визначав, що у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів (пункт 7.24 постанови ВП ВС від 24.11.2020 у справі № 908/137/18).

У постанові від 18.02.2021 по справі № 908/3492/19 Верховний Суд зробив наступні висновки:

1) затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури;

2) при проведенні сквіз-ауту ціна має бути не лише ринковою, а й справедливою. Це означає, що така ціна може бути вище ринкової, адже у особи без волі та бажання вилучають майно, яким вона володіла на праві власності і не планувала його відчужувати;

3) дослідження наведених обставин має істотне значення для вирішення даного спору, адже наявність певної недобросовісної поведінки з боку власника домінуючого контрольного пакета акцій (зокрема, опосередкованої рішеннями акціонерного товариства) може спричинити покладення на міноритарного акціонера, який не має можливості вплинути на визначення ціни акцій, непропорційного тягаря у зв`язку з примусовим відчуженням належних йому акцій. У пункті 5.60 постанови від 17.02.2021 по справі № 905/1926/18 Верховний Суд зробив висновок, що відповідно до вимог частини 3 статті 8 Закону «Про акціонерні товариства» наглядова рада товариства при затвердженні ринкової вартості акцій може мотивовано змінити вартість майна, вказану оцінювачем у звіті, лише на 10 відсотків. Але, керуючись інтересами захисту всіх акціонерів товариства і необхідністю дотримання справедливого балансу між інтересами мажоритарного та міноритарного акціонерів, наглядова рада мала можливість не затверджувати оцінку як вочевидь несправедливу і ухвалити рішення про укладення договору з іншим оцінювачем та проведення нової процедури оцінки. Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом у процедурі примусового викупу акцій на вимогу акціонера, який володіє контрольним (домінуючим) пакетом акцій. Від визначення справедливої ціни акцій залежить правомірність процедури сквіз-аут як такої. У пункті 7.33 постанови від 24.11.2020 у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що процедура примусового викупу акцій є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії. 

ПЕРСПЕКТИВИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СУДІ З ПРАВ ЛЮДИНИ 

У Європейському суді з прав людини є чимало справ по захисту прав міноритарних акціонерів. Більше того, навіть є сформована усталена судова практика, якої дотримується суд. 

Як правило, дана категорія справ розглядається в рамках порушення ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (захист власності) та ст. 6  Конвенції (право на справедливий суд). 

Серед таких категорій відомих справ є наступні: 

CASE OF AGROKOMPLEKS v. UKRAINE

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-122696 

CASE OF MARINKOVIĆ v. SERBIA

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-127124

CASE OF TRIPPEL v. GERMANY

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-61509

CASE OF KOHLHOFER AND MINARIK v. THE CZECH REPUBLIC

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-95099

CASE OF ZÜLFİKARİ AND PEKCAN v. TURKEY

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-191747

CASE OF FREITAG v. GERMANY

http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-81783

Вартим є нагадати, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ (НА ОСНОВІ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ) 

Перебуваючи представником у одній із схожих справ, я для себе виокремив наступні особливості, на які варто звернути увагу:

1) ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ЕКСПЕРТНУ ОЦІНКУ ЦІНИ АКЦІЙ 

Вартим є нагадати, що відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;            2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тому, для того аби забезпечити ґрунтовний розгляд справ, потрібно мати свій висновок експертизи ціни акцій.

Хоча експертиза може мати і вартісний характер і її може дозволити собі лише мажоритарний акціонер, проте, все таки варто наголосити, що суддя повинен опиратися також на докази, надані міноритарним акціонером.

2) АРГУМЕНТУЙТЕ, ЯКЕ ВАШЕ СУБ’ЄКТИВНЕ ПРАВО ПОРУШЕНЕ 

У сторони відповідача завжди буде виникати запитання, а яке ж право є порушене? У відповідача також буде запитання чи представляєте інтереси Ви всіх акціонерів чи лише власні?

Деякі питання суб’єктивного права висвітлені у позиціях Верховного Суду. Так, зокрема у Постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 р. справі № 910/8831/18 зазначається, що суб'єктивне право на захист — це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Постановою Верховного Суду від 14 травня 2019 р. у справі № 910/16979/17 зазначається, що під порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом встановленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені. 

Тому, аспект суб'єктивного права також підлягає доведенню.

3) НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ЗАКРИТИ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ 

Під час судового процесу слід наголосити, що провадження у справі не може бути закрите з підстав, що акції продані чи здійснена будь яка угода, яка стосується даних цінних паперів.

Як приклад, варто зазначити витяг із Постанови Верховного Суду від 8 жовтня 2019 р. у справі № 910/5350/18, де зазначається, що сам лише факт укладення між ОСОБА_9 (первісним власником акцій ПрАТ "Інтровест") та відповідачами додаткових угод про розірвання укладених раніше договорів купівлі-продажу цінних паперів ПрАТ "Інтровест", без з`ясування, зокрема, обставин про те, чи дійсно вказані додаткові угоди були укладені сторонами з метою настання реальних правових наслідків та чи дійсно акції ПрАТ "Інтровест" станом на момент закриття провадження у справі та прийняття ухвали місцевого суду були повернуті на рахунок ОСОБА_9 , не можуть свідчити про відсутність предмету спору у даній справі. 

4) ЗДІЙСНЮЙТЕ ПОСИЛАННЯ НА ПРАКТИКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ 

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 

Однак, при аргументації, посилання на справу повинно бути зі схожими обставинами справи, а не лише точкову на відому справу ЄСПЛ.

5) ЗДІЙСНЮЙТЕ ПОСИЛАННЯ НА ПРАКТИКУ ВЕРХОВНОГО СУДУ 

Як свідчить судова практика, вагоме значення в даних спорах відіграє роль Верховного Суду, який надає свої роз'яснення з даного питання. Тому зазначення позицій ВС є необхідним, в тому числі в контексті заповнення юридичних прогалин.

6) ПОРУШУЙТЕ ПИТАННЯ ДОСТОВІРНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 

Однією з основ формування справедливої ціни акцій є достовірна фінансова звітність акціонерного товариства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова звітність визначається як звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. 

Детальне питання фінансової звітності висвітлено у розділі IV Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Ч. 1 ст. 75 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором (аудиторською фірмою). 

7) ЗДІЙСНЮЙТЕ ПОСИЛАНННЯ НА АРГУМЕНТ, ЩО МІНОРИТАРНИЙ АКЦІОНЕР Є СЛАБШОЮ СТОРОНОЮ

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 р. у справі № 908/137/18 Велика Палата Верховного Суду вважає, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі. Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред`явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину,  не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов`язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо. 

Підсумовуючи, варто зазначити, що процес отримання справедливої ціни акцій є тривалим та певною мірою матеріально затратним. Однак, в даному аспекті слід пам’ятати і про ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Адвокат,

Володимир Кістяник

+380977525177