Мобілізація (ресурсів) чи капітуляція (нації). Є вихід! Частина друга

Частина друга.

"Це не шоу, яке дивиться увесь світ і робить ставки чи щось подібне. Кожен день кожен метр дається кров’ю. Без повного забезпечення ці плани взагалі нездійсненні. Проте вони виконуються", – Валерій Залужний про війну.

І я із Головнокомандувачем України повністю погоджуюсь. Ця війна є випробуванням економічних і організаційних сил не тільки України, а і усього прогресивного демократичного світу!

Як казав Уолтер Мондейл американський політик-демократ, 42-й віце-президент США (1977-1981) – «Ветеранів Третьої світової не буде». Я думаю, що він знав, що тоді говорив.

Сучасна рашистська навала на Україну є аналогічною фашистській і може перетворитися у дійсну трагедію третьої світової війни.

Казав Горацій, що війни прокляті матерями. Але війна - це найважливіший урок, який ми маємо вивчити, адже від нього залежить майбутнє поколінь. А мир - це найкращий дарунок, який ми можемо залишити майбутнім поколінням.

Уїнстон Черчилль сказав – "Мене часто питають: "За що ми боремося?" Можу відповісти: "Припинимо боротися — тоді дізнаєтесь".

На жаль, український народ не раз отримував відповідь на це запитання. Свіжі у пам’яті звірства рашистів на зайнятих територіях, про які світ дізнався після їх звільнення. Плачуть кривавими слізьми Чернігівщина, Сумщина, Київщина, Херсонщина, Запоріжжя, Харківщина…

Нагадаю, що посіяна зневіра у душах мільйонів українців, демобілізованих з першої світової війни, щодо необхідності захисту державності Української народної Республіки призвела до червоного терору, голодомору і знищенню десятків мільйонів українців. Це споконвічна заповітна мрія московитів.

Щоб не було ні у кого сумнівів, що вдасться відсидітися чи сховатися під час окупації, - подивіться на окуповані території Луганщини та Донеччини. Усі кого рашисти могли мобілізувати – мобілізовані!

Тобто – або ми будемо воювати проти рашистів за нашу українську землю, або нас будуть мобілізовувати рашисти для війни з українцями або ж з країнами, що нас підтримують. І хибною думкою буде та, що буцімто є сховок за кордоном. Тільки прийдеться воювати з тими українцями, що залишився в окупації у надії пересидіти – таких рашисти мобілізують першими.

Степан Бандера чітко визначив – « Імперіялізм російського народу — це явище історичного порядку, що міняє свої форми та методи дії, але в своїй істоті залишається незмінним. Його суттю є безнастанне намагання підпорювати собі інші народи та за рахунок їхнього визиску й знищування постійно збільшувати свою силу, засяг свого володіння, розріст московської нації і її імперії. Цей Імперіялізм виступає раз відкрито, як сила і дія Росії, раз у прихованій, замаскованій формі. Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіялізму — гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український. В наслідок національного поневолення Україна, як теж інші народи в такому ж становищі зазнали саме найгірших лих, з-поміж усіх тих, що ними відзначалась кожна доцьогочасна московська державно-політична і суспільна система. Кожний режим московської тюрми народів зосереджував свої сили, всі найжорстокіші засоби для того, щоб втримати та закріпити поневолення, пограбування і нищення України й інших народів. 

Ніяка війна не заслуговує на виправдання, крім війни оборонної. А оборонна війна, за самою своєю природою і за визначенням, — це така війна, з якої людина повертається побита, яка стікає кров'ю і не здатна похвалитися нічим, крім того, що їй вдалося вижити.

Щоб пролита нами кров не була марною, нам не залишається нічого, як пролити ще більше. Як би страшно це не звучало!

«Там бій гримить. Там гине наша воля. Там треба рук, і зброї, і плечей. І що там варт чиясь окрема доля, той тихий зойк у безмірі ночей?» - писала Олена Пчілка. 

Нам чітко треба усвідомити слова Анрі Барбюса : «Війна буде повторюватися до тих пір, поки питання про неї буде вирішуватися не тими, хто помирає на полі бою.»

Це не заклик взяти владу у свої руки тим, хто боронить нашу Державу, військовим. Це заклик, кожному стати тим, хто боронить її. Хто боронить на першій лінії. Хто на другій. А хто і у тилу України чи за кордоном, але працює на військо. Усі разом, де б хто не був!

Німецький письменник і пацифіст двадцятого століття Арнольд Цвейг  зазначав – «Хочеш миру – готуй його, готуй, не шкодуючи своїх сил, кожен день твого життя, кожну годину твоїх днів».

Іншого взагалі не може існувати. Але найпершими мусять стати на військові рейки наші керівники держави. А ми повинні змусити їх це зробити!

«Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути...» - писав В’ячеслав Липинський.

Підсумовуючи вищенаведене вважаю:

1. Влада повинна перевести країну у режим боротьби усієї країни і усіх українців з рашистською навалою.

- влада повинна сконсолідуватися не навколо політичних амбіцій, а навколо збереження України і перемоги ворога;

- влада повинна створити легітимний консолідований уряд, який представлений патріотичними не корумпованими  професіоналами делегованими активним громадянським суспільством (спільноти військових організацій, волонтерів, професійних утворень тощо), а також включити представників усіх фракцій політичних сил представлених у Парламенті;

- влада і центральна і місцеве самоврядування повинні відмовитись від усіх витрат, що не є життєво необхідними для країни, не критичних інфраструктурних проєктів, проєктів благоустрою, премій тощо та спрямувати усі вивільнені кошти на боротьбу з ворогом;

- влада повинна відмовитися від єдиного марафону героїзації безіменних подій та фактів, а проводити інформаційну політику спрямовану на підняття морального духу нації, героїзації військових, військової професії, патріотичної поведінки тилового українця та підготовки до спротиву кожного;

- влада повинна перестати заробляти на війні в інтересах корумпованих представників. Усі закупівлі повинні мати моніторинг визначеними суспільством та донорами представниками з обмеженням їх підписом про наслідки розголошення державної таємниці.

- влада повинна дати можливість малому і середньому бізнесу існувати і розвиватися у цей тяжкий період, прибравши надмірну регуляцію і контроль;

- влада повинна максимально сприяти налагоджуванню військового українського виробництва, розмістивши його або у безпечних місцях в Україні або на території союзників. Але це повинно бути наше виробництво, яке може бути легко переміщено на потрібні території.

- влада повинна дбати про основний капітал України – людей. Ті, що в Україні – повинні відчувати підтримку влади, а не ненавидіти її за байдужість та не людяність. Цю турботу повинен проявляти кожний чиновник, не зважаючи на ранг посади. Бо усі ранги посад утримуються однаково за кошти громадян. І це кожному чиновнику треба пам’ятати постійно. Так само, влада повинна посилити комунікацію із українцями за кордоном. Якщо для цього потрібно збільшити чисельність і фінансування дипломатів – треба це зробити. Але система МЗС повинна бути у постійному живому контакті із українцями за кордоном. Бути рушійним елементом публічних акцій підтримки, просвітництва і волонтерства.

1. Військове керівництво Держави, повинно дати суспільству чітку і справедливу формулу служіння Україні і ефективного виконання свого священного обов’язку по захисту Батьківщини. Служити повинні усі спроможні громадяни України. Але повинне бути чітке розуміння ефективності служіння як зі сторони громадянина, так і зі сторони Держави!

А)  Якщо ти вправний воїн з підготовкою і вмієш та хочеш воювати із перших днів, то ти повинен бути певен у гідній платні та високих соціальних гарантіях для себе і родини у разі демобілізації, поранення, каліцтва чи загибелі.

Б) Якщо ти хочеш, але ще достатньо не навчений воювати – ти пройдеш гідну підготовку. Бо, як казав Конфуцій - посилати людей на війну ненавченими – означає зраджувати їх. Далі – дивись пункт А).

В) Якщо ти фаховий інженер, то будеш будувати захисні споруди, якщо фінансист, то будеш контролювати закупівлі, якщо програміст, то будеш мати роботу із програмним забезпеченням, якщо юрист, то будеш займатися правовими питаннями, якщо стоматолог, то лікуватимеш зуби військовим тощо. Але точно тебе силою не заберуть з вулиці чи з авто на блок посту і не відправлять усіх разом із саперною лопаткою копати шанці не зважаючи на вміння та спеціалізації, а зважаючи тільки на самодурість командира, що реалізує дитячі комплекси за рахунок чужих життів.

Г) Якщо ти не можеш бути на фронті, то ти повинен працювати у тилу, але на фронт. Для цього усі можливі державні закупівлі і вітчизняні і, по можливості, закордонні повинні максимально вироблятися в Україні, хоча б частково.

2. Церква повинна зайняти більш активну позицію по духовній підтримці нації. Не тільки на плечах священників-капеланів тримати бойовий дух воїнів, а і у тилу активно долучатись до просвітницької і волонтерської діяльності. Кожна церква повинна бути тиловою опорою та базою забезпечення для певних військових чи їх підрозділів.

- ПЦУ, зважаючи на неможливість юридично мати наразі представництва за кордоном, має віднайти механізм відрядження священників за кордон, з метою духовного єднання українців, служінні та звершення чинів.

3. Громадяни України, що залишилися у державі і, що виїхали за кордон повинні чітко розуміти, що у разі не виконання свого суверенного обов’язку по захисту України, вони будуть знищені рашистами як нація, а більшість і як людина.

"Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!" Тарас Шевченко.

Якщо ми досягнемо такого консенсусу, укладемо таку Конституцію на час війни, то є великий шанс зберегти Україну і відновити її суверенітет та територіальну цілісність.

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”, – казав Іван Франко.