Влада і опозиція на межі скоєння злочину

Аналітика положень Конституції України у зв’язку із закінченням строку повноважень Президента України у 2024 році та реляціями стосовно неможливості проведення виборів.

Війна не привід нехтувати демократією.

Ми воюємо за волю і вольності. За те, щоб влада звітувала за свої обіцянки і гроші нашої Держави, щоб опозиція більше дбала за майбутнє людей, а не своє,  за право гідно жити та, при потребі, - воювати за свою  національну Державу, за свободу слова і думки та відповідальність преси, за справедливий до людини суд, за економіку без монополій та життя без повсюдної корупції, за високе місце України у спільноті націй, що живуть за цінностями добра і миру.

Нам, майже в рівній мірі потрібна як перемога над агресором зовнішнім так і прибирання паразитів зі влади внутрішньої. Ми зупинили ворога. Час зупинити  безлад у своєму домі.

Однією з ознак демократичної республіки та і мірилом демократії є черговість проведення виборів у країні, у тому числі і вибори найвищих представницьких посадових осіб та органів влади. Тобто змінність і строковість влади. Конституції демократичних країн, як правило, визначають межі повноважень органів влади, можливість чи не можливість їх розширення або подовження дії, зважаючи на спеціальні режими чи надзвичайні ситуації, що можуть виникати. Не є винятком і Україна.

Відповідно до Конституції України  - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України, далі КУ) де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 КУ).

Україна є республікою, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може узурпувати державну владу. (стаття 5 КУ).

В Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України(стаття 19 КУ).

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування(стаття 38 КУ).

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень(стаття 64 КУ).

У більшості демократичних республік, де діють писані конституції,  визначають строки на які виборні органи набувають повноважень та визначають дати проведення виборів до представницьких органів. Конституція України визначає це так.

Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії(стаття 69 КУ).

У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВРУ, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану(стаття 83 КУ).

До повноважень ВРУ належить: призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією(стаття 85 КУ).

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень. Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом(стаття 103КУ).

 Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України(стаття 108 КУ).

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову ВРУ. Голова ВРУ в період виконання ним обов’язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 КУ (стаття 112 КУ).

Тобто, КУ визначає спосіб народного волевиявлення. Це волевиявлення, як вияв народного суверенітету і запобіжник узурпації влади – здійснюється через вибори.

При чому, якщо Конституція України, чітко зазначила, що у разі закінчення строку повноважень ВРУ під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії ВРУ, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану(стаття 83 КУ), то для Президента України такої можливості не передбачено.

І це не випадковість. Це – запобіжник від узурпації влади особою, що обіймає посаду Президента України. Бо узурпування колегіальним представницьким вищим органом законодавчої влади є практично не можливим.

І ноу хау діючого парламенту, щодо змін у Виборчий Кодекс у 2020 році стосовно введення нового, не визначеного Конституцією України, терміну «всеукраїнські вибори», шляхом об’єднання президентських виборів і виборів народних депутатів України, жодним чином не відміняє приписів Конституції України.  

Норма Конституції України, що Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України(стаття 108 КУ) є скоріше зобов’язуючою нормою та є запобіжником від усунення Президента України від здійснення своїх обов’язків та повноважень.

Відповідно, на виконання вищевказаних приписів Конституції України, органи та посадові особи зобов’язані вчинити дії, спрямовані на підготовку виборів та їх призначення. Це і Парламент, і Уряд, і ЦВК. Не здійснення таких дій, або здійснення дій спрямованих на виправдання не призначення та проведення виборів Президента України чи перешкоджання такому проведенню прямо чи своєю бездіяльністю - є узурпацією влади і підпадає під кваліфікацію статті 109 Кримінального Кодексу України - дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

 А саме: Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до КУ Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 КУ).

І якщо, замість здійснення цих функцій, особа, що обіймає посаду Президента України, буде навпаки, створювати умови для подовження своїх повноважень у не передбачений Конституцією України спосіб, то легітимність такої особи і в Україні і на зовнішньополітичній арені буде сумнівною. Що у свою чергу, у час війни є не припустимим і може поставити під сумнів можливість проведення зовнішньо політичних зносин. У тому числі і щодо надання Україні військової допомоги. Яскравим прикладом такого поза конституційного подовження повноважень президента у республіках є Білорусія та російська федерація.

Зважаючи на вищевикладені аргументи, необхідно передбачити усі можливі сценарії розвитку подій. Щоб не допустити послаблення легітимного представництва нашої Держави і зберегти легітимність влади.

Можливі сценарії:

Перший і бажаний варіант для України – це конституційно вірний алгоритм дії. Тобто – проведення виборів Президента України у визначені Конституцією строки із максимальним забезпеченням реалізації активного та пасивного права громадян України. Як тих хто перебуває в Україні, так і тих хто перебуває за кордоном та має статус особи, що перебуває під тимчасовим захистом від війни (наданий країнами Євросоюзу) чи інший офіційний статус перебування у іноземній країні.

Хоча цей варіант розвитку подій є логічним і конституційно визначеним, зважаючи на реалії сьогодення, він потребує низки зусиль державних органів та їх представників не тільки у строки та об’ємах, визначених діючим законодавством, а і обумовлює необхідність прийняття додаткових рішень.

Окрім того, що Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Центральній виборчій комісії України необхідно забезпечити виконання усього переліку дій, що визначається календарем виборчого процесу - необхідно вирішити ряд принципових питань.

- Запустити Державний реєстр виборців, передбачивши можливість голосування внутрішньо-переміщених громадян України (за аналогією технології голосування громадян України за списками осіб, що змінили місце голосування). 

- Забезпечити  голосування українців, що легально перебувають за кордоном (розширивши кількість дільниць, шляхом оренди на час проведення виборів консульськими та дипломатичними установами України приміщень офіційних установ за кордоном, де обліковуються українці та отримують офіційні документи про підтвердження статусу. До цих процесів необхідно залучити активних українців та їх асоціації за кордоном ).

- Забезпечити можливість голосування військовослужбовців, що забезпечують обороноздатність та захист нашої Держави (включаючи підрозділи, що перебувають на лінії зіткнення). Шляхом розширення терміну голосування до 10 днів та надавши спеціальні повноваження за аналогією голосування учасників антарктичних експедицій.

Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Центральній виборчій комісії України необхідно прийняти ряд нормативних актів для унормування цих процедур. Ці зміни не є законодавчо тяжкими чи не зрозумілими та підвищать легітимність виборчого процесу. Звичайно, необхідно зробити якісний інтелектуальний продукт у вигляді проектів нормативних актів. Для підвищення якості та швидшого розуміння, завжди є можливість залучити знаних експертів у галузі виборчого права.

А для належної організації голосування українців за кордоном – необхідно не тільки активні зусилля дипломатично-консульських установ по роботі із офіційними органами держав, де перебувають українці із офіційним статусом, а і залучити професійні спілки, асоціації українців та активних співгромадян до участі у виборчих комісіях та забезпеченні виборчого процесу.

Другий варіант – дострокове припинення повноважень Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) відставки;

2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

- виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України.

Тільки у таких випадках, повноваження Президента України перейдуть до Голови Верховної Ради.

До того ж, ці повноваження будуть суттєво обмежені. Виконуючий обов’язки Президента України не зможе:

- звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до ВРУ про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- призначати позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняти повноваження ВРУ у випадках, передбачених цією Конституцією;

- вносити до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

- призначати на посаду та звільняти з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

- призначати на посади та звільняти з посад половину складу Ради Національного банку України;

- призначати на посади та звільняти з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

- призначати на посади третину складу Конституційного Суду України;

- присвоювати вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

- нагороджувати державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

- здійснювати помилування;

- створювати у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

Але під час війни, такі обмежені повноваження, значно впливатимуть на повноцінність функціонування державних механізмів влади.

Якщо ж Президент України перебуватиме на посаді до останнього дня конституційно визначеного п’ятирічного строку, то на наступний день Конституція України не передбачає переходу його повноважень до Голови Парламенту.

У разі, якщо Президент України захоче виконувати свої повноваження після визначеного строку, то це буде закінчений склад злочину щодо захоплення державної влади. Наслідки таких дій  відповідної особи важко спрогнозувати. Як правило, громадяни України у подібних ситуаціях виходили на протест проти цього. І цього разу не факт, що він буде мирним. За умови продовження війни, такій розвиток подій, нажаль, може призвести до подальших втрат наших територій та і державності вцілому.

Третій, можливий теоретично, персональний варіант – добровільна відставка Президента України і наприклад, обрання його ж Прем’єр міністром України(або і не його :) але з його останньої волі ).

У такому разі, ми де факто, від чисто президентської форми правління, перейдемо до чисто парламентської форми правління. Маючи де юре парламентсько-президентську республіку.  Ці метаморфози конституціоналізму є можливими  тільки в Україні, завдяки тривалому не прийняттю низки конституційних законів що до врегулювання здійснення повноважень Президентом України, опозицією у Парламенті тощо.

Хоча, виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову ВРУ (стаття 112 КУ), і у разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень (стаття 103 КУ) – сценаріїв поведінки у разі не дотримання норми щодо строків проведення виборів Конституцією України прямо не передбачено. Пропозиціями до їх написання гіпотетично міг би долучитися Конституційний Суд України. Та він, на сьогодні, не є повноскладним  у зв’язку з свідомим незавершеним процесом його формування.

Разом, це та інше, спричинило мою ініціативу і прохання до фахівців у галузі конституційного та виборчого права про започаткування діалогу та формування сценарних правових легітимних валідних рішень.

 Вважаю, що така дискусія буде вагомим внеском у забезпечення стійкості та обороноздатності Держави. Наголошу про свою мотивацію: питання - хто, від імені України, матиме право вести перемовини про допомогу армії та нації у протистоянні з агресором потребує відповіді вже сьогодні. Як для українців, так і для міжнародних бойових побратимів.

PS: Звичайно, що саме маніпулювання владою конституційними приписами, призвело до такої ситуації. І почалося це ще у 2014 році. Попередній Президент України, побоюючись звинувачень у спробі узурпації влади, замість введення воєнного стану на території АР Крим та Донецької і Луганської областей – запровадив АТО (анти терористичну операцію).

Теперішня влада пішла далі. Замість оголошення стану війни, у якому перебуває Україна після повномасштабного вторгнення, влада всупереч Конституції кожні три місяці продовжує воєнний стан. А це інший правовий режим. І саме цей режим толерує корупцію влади, як у останній день існування, саме цей режим дозволяє керувати у ручному режимі обмеженням прав і свобод громадян, маніпулювати твердженням про не можливість проведення виборів.

На жаль, це призвело до того, що наше суспільство розділилося на тих хто воює і забезпечує тих хто воює та тих, хто толерує корупцію, справляє гучні свята, ухиляється від допомоги обороноздатності України, як своєї Батьківщини..

Цьому всьому потрібно покласти край, бо згубимо Державу.