Звільнення студентів від призову під час мобілізації

Студентів денної та дуальної форм навчання українських та іноземних навчальних закладів не повинні призивати під час мобілізації

Попри всі виклики війни, можливість здобути знання й застосувати їх на практиці – це право людини і громадянина, а також умова економічного зростання й формування нової економіки. Підтримка друзів по ЄС та ООН досить потужна й важлива, проте маємо усвідомлювати, що наші перспективи залежать від нас самих. Абітурієнти та їхні батьки часто ставлять мені запитання, чи не є воєнний стан завадою для отримання професійної спеціалізації, і, як юрист, я не бачу формальних перешкод для навчання, навіть за кордоном, попри обмеження пересування. Адже онлайн можливості є доволі широкими, і навчальні заклади адаптують навчальний процес під дистанційний формат досить якісно і швидко.

Так, згідно з абзацом 18 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти».

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, студенти українських та іноземних навчальних закладів – чоловіки віком від 18 до 60 років не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, але водночас не мають права на перетин державного кордону України. Тема врегулювання питання перетину кордону вже розкривалася мною. Згідно з п. 8. статті 1 Закону України «Про освіту», здобувачами освіти є «вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти» без вказівок на країну здобуття такої освіти.

Відповідно до п. 8. статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються:

• у закладах загальної середньої освіти III ступеня та професійної (професійно-технічної) освіти з денною формою навчання. У разі досягнення
такими призовниками 21-річного віку відстрочка втрачає силу;

• у закладах фахової передвищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за програмами ступеневої системи освіти;

• у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти;

• у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання;

• в інтернатурі, аспірантурі або докторантурі з відривом або без відриву від виробництва. У жодному із зазначених вище законів України не вказано, що лише певне місце (країна) здобуття освіти є підставою для звільнення здобувачів освіти від призову під час мобілізації та відстрочки від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання.

Стосовно підтверджувальних документів про навчання студент повинен мати:

а) Апостильовану довідку про зарахування (запрошення на навчання), що є базовим та практично єдиним документом, який підтверджує навчання за кордоном, оскільки отримати студентську візу можливо виключно в посольстві країни навчання, а в умовах воєнного стану це складно реалізувати. Вимоги чинного законодавства (стаття 13 Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закон України №2933-III від 10 січня 2002 року “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів”) встановлюють, що апостиль є достатнім підтвердженням оригінальності документа, виданого в країні розташування навчального закладу, оскільки: (1) нотаріус країни навчального закладу перевіряє особу і повноваження особи, яка підписує у такого нотаріуса цей документ; (2) апостиль країни видачі засвідчує повноваження нотаріуса, який підтвердив справжність підпису та повноваження підписанта. Тобто апостильована належним чином довідка про зарахування (запрошення на навчання) має бути достатнім доказом того, що:

(1) особа, що її пред’являє, дійсно є студентом навчального закладу, вказаного в довідці про зарахування (запрошення на навчання);

(2) довідка видана уповноваженою особою навчального закладу;

(3) статус навчального закладу та чинність його документів перевірено нотаріусом у момент засвідчення підпису уповноваженої особи.

b) Документальне підтвердження оплати (квитанція, платіжне доручення, SWIFT payment) про здійснену оплату за навчання із відміткою українського банку, який провів платіж на користь іноземного навчального закладу, що є неспростовним доказом справжності правовідносин між студентом на іноземним навчальним закладом. Зважаючи на той факт, що транзакції українських банків з іноземними контрагентами чітко регулюються постановами НБУ та з урахуванням строгості комплаєнсу банківських операцій як в Україні, так і за кордоном, підтвердження здійснення оплати на користь іноземного навчального закладу необхідно додати в перелік обов’язкових документів. Аналогічну силу має
документальне підтвердження отримання гранту на навчання – угода з відповідним фондом, інвестором про надання гранту або інший документ,
передбачений умовами відповідної міжнародної програми.

с) Додаткові формалізовані запити. Іноземний навчальний заклад має підтвердити запит від військкомату, отриманий в будь-якій формі (листом або запитом на електронну пошту), щодо навчання в ньому студента.

d) Студентське посвідчення із закладу навчання або міжнародне студентське посвідчення. Картка ISIC є єдиним міжнародним студентським посвідченням, яке підтверджує статус студента, надає тисячі знижок по всьому світу та доступ до світової студентської
спільноти (https://www.isic.org/).

Необхідно звернути увагу, що всі іноземні документи мають бути перекладені українською мовою з нотаріальним засвідченням перекладу в Україні.

Слід наголосити, що необхідне посилення відповідальності за підробку документів, і, як наслідок, проведення інформаційної роботи про відповідальність осіб, які використовують підроблені документи. Відповідальність за правопорушення, передбачена чинною редакцією статті 358 Кримінального Кодексу України, наразі є недостатньою для осіб, які свідомо використовують фальсифіковані документи.
Вони впевнені у своїй практично безкарності, оскільки є «користувачами», а не організаторами злочинної діяльності. Таким чином, попри всю складність ситуації освітній процес є доступним для всіх охочих здобувати фах чи підвищувати свою кваліфікацію.