Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
11.11.2017 17:47

Роздуми про правову систему. Стаття друга

Практикуючий юрист

В статті обгрунтовується думка про те, що в Україні досі не побудована правова система, і що її побудова можлива тільки технологічним шляхом суспільного розвитку.

Роздуми про правову систему. Стаття друга.

(в ракурсі еволюційного та технологічного шляхів суспільногорозвитку)  

Існує думка, що подальший розвиток нашої країни вдержавно-правовій сфері має здійснюватися еволюційнимшляхом. На мій погляд, це помилкова позиція, оскільки основні властивості еволюційногошляху вказують на те, що цей шлях розвитку характерний тільки для певногоісторичного часу. Зокрема, до основних властивостей еволюційного шляху розвиткудержавно-правових явищ можна віднести:

а) відсутність заздалегідь визначеного плану виникнення та розвитку певного явища.Це той випадок, коли основою для виникнення державно-правового явища є певнітрадиції чи філософські ідеї правового характеру, які безпосередньореалізуються;

б) відсутність інформації про кількість часу, необхідного для виникнення (розвитку) явища.Зокрема, невідомо, скільки державно-правове явище, що утворюється (розвивається)еволюційно, буде формуватись, і коли набуде досконалої форми, і якою буде цяформа в остаточному варіанті;

в) неочевидність(в момент виникнення) подальших етапів (стадій) утворення (розвитку) явища, втому числі і кінцевого  етапу;

г) утворення явища вперше в історії. Це значить, що раніше такого явища ніколи неіснувало;

ґ) очевидний ризик помилок при утворенні (існуванні)явища і необхідність їх виправлення «на ходу». 

Зокрема, є всі підстави стверджувати, щоеволюційним шляхом виникли і розвивались правові системи західних країн (США,Франції тощо).

Якщо застосувати метод абстрагування (уявневідвернення від несуттєвих властивостей об’єкту дослідження і виділення тихвластивостей явища, що цікавлять дослідника), то модель еволюційного розвитку правової системи західних країн можна запропонуватиу такому вигляді. 

У другій половині 18 ст. в західній країні відбуваєтьсяреволюція, результатом якої є повна відмова від існуючого суспільного ладу(його знесення) та прийняття рішення надалі жити і розвиватись в напрямкуутвердження, забезпечення та захисту прав і свобод людини. З цією метою:

а) приймається певний установчий акт (Конституція), який проголошує права і свободилюдини найвищою цінністю, а держава має забезпечити їхнє утвердження,забезпечення та захист. Тут же визначається і внутрішня будова держави, іполітична організація країни та інші питання;

б) формується правовадоктрина, яка включає в себе філософські ідеї, погляди, вчення щодо прав ісвобод людини, наукові дослідження, правові позиції суду, правові ідеї тапринципи, якими мають керуватися судді, громадянське суспільство, держава. Тутже присутня і філософія права;

в) утворюється незалежний від політиків табагатіїв суд, який має на меті лишезахист прав і свобод людини;

г) у людей формується правосвідомість тобто розуміння того, що їхні права і свободи євищою цінністю для держави і країни;

ґ) виникає правотвореннятобто формування змісту прав, свободта правових обов’язків людини, формування правових механізмів їхнього утвердження, забезпечення та захисту (відмінневід законотворчості);

д) виникає правозастосуваннятобто застосування змістовно сформованих прав, свобод та правових обов’язківлюдини у відповідності з їх правовим змістом, а також задіяння  правових механізмів їхнього забезпечення тазахисту (відмінне від законозастосування).

В певний момент всі ці явища починаютьфункціонувати у взаємозв’язку між собою і впливати на політичну та економічнусистеми західної країни. Так в західній країні з’являється нове соціальне явище– правова система.

На момент її виникнення, правова система ще дужемолода, без практики функціонування, хоча разом з нею функціонують дві давнішнісуспільні системи – політична та економічна – які виникли та існували зпочатком утворення суспільства. І політична, і економічна системи також зазнаютьтрансформації в результаті революції. Суть цієї трансформації в тому, що ці обидвісистеми тепер мають функціонувати не тільки у взаємодії між собою (на користьодна одній), а й у взаємодії з правовою системою. До того ж, політична таекономічна системи повинні змиритися з тим, що основним принципом їхньоївзаємодії з правовою системою стає принцип верховенства основного елементуправової системи - права, а не реалізація волі держави, яка є основним елементомполітичної системи.

Без сумніву, такий формат – формат співіснування недвох, а трьох суспільних систем – був новий для світу зразка 18 століття, оскількиніколи раніше такого не було. Через це і розвиток всіх трьох системздійснювався у еволюційний спосіб –крок за кроком, виправляючи помилки і забезпечуючи з кожним десятиліттям всеякісніше і якісніше права і свободи людини.  

Тепер беремо Україну зразка 1991 року іаналогічним чином застосовуємо метод абстрагування, та з’ясуємо, чи є підставивважати, що зараз – в 21 столітті – Україні необхідно перейняти досвід Заходута розвиватися еволюційним шляхом.

Загальновідомо, що до моменту проголошеннянезалежності в 1991 році, Україна більше 70 років існувала, як радянськакраїна. Що це означає ? Історично так склалось, що на початку 20 століттябільшовикам вдалося просунути «в народ» свою ідеологію (марксистсько-ленінську)таким чином, що вона стала ідеологією революції 1917р. і підняла народ. Але нацьому більшовики не зупинилися і вирішили, що:

а) саме марксистсько-ленінська ідеологія є єдиноправильною та прогресивною і приведе до «земного раю» - комунізму;

б) жодні інші ідеології не повинні панувати врадянській країні;

в) потрібно боротися за пануваннямарксистсько-ленінської ідеології в усьому світі. 

Більшовики були недурні і розуміли, що суспільствовлаштоване так, що плюралізм ідеологій є природним для нього (принаймні, якщомова йде про демократичну країну). Через це, для реалізації та панування однієї«єдиноправильної» марксистсько-ленінської ідеології недостатньо на словах та намітингах проголосити її вищою та найдосконалішою, а потрібно жорстко усунути всіінші ідеології. І зробити це можна лише створивши штучну спеціальну суспільну систему, яка забезпечить існування тарозвиток цієї окремо взятої «єдиноправильної» ідеології.

І комуністи таку систему створили. Назвемо цюсистему ідеологічною. Її мета - забезпеченняіснування і функціонування однієї, визначеної владою, ідеології.

Основним елементом ідеологічної системи в радянській країні сталамарксистсько-ленінська ідеологія, а елементами, які забезпечували її існування,були:

а) марксистсько-ленінська філософія, яка вважаласьнаукою;

б) радянські суспільні науки, в т.ч. і юридична;

в) пропагандистська література, кіно тощо;

г) ідеологічна свідомість;

ґ) створена радянська мораль;

д) радянське право, яке правильніше називатипсевдо-правом, бо по суті то було не право, а воля заідеологізованої радянськоїдержави, що оформлена в закон;

е) радянське виховання і стандарти вихованостірадянської людини;

є) механізми недопущення впливу інших ідеології,визнання їх буржуазними, застосування владних механізмів боротьби з ними, тощо.

І вся ця ідеологічна система взяла під повнийконтроль радянську політичну систему та радянську економічну систему, івідповідним чином трансформувала їх та керувала ними.

Основна трансформація радянської політичноїсистеми полягала в тому, що:

а) КПРС стала єдиною політичною партією в країні;

б) закон визначався, як форма радянського(соціалістичного) права, а змістом цього права була воля радянської держави (підкерівництвом КПРС);

в) законосвідомість іменувалася правосвідомістю;

г) законозастосування іменувалосьправозастосуванням;

ґ)  судсприймався як орган правоохоронної (а не правосудної) системи, який захищавзакони радянської держави ( а не права і свободи людини);

д) конституція вважалась законом у розумінні  ГОЛОВНОГО ЗАКОНУ у ієрархії законів та підзаконнихактів, і не більше того;

е) формувалися та підтримувалися державою  прокомуністичні дитячі,  громадські та професійні організації (жовтенята, піонери, комсомол, профспілки тощо), тощо. 

Основна трансформація економічної системи полягалау такому:

а) відбулась націоналізація приватного майна;

б) заперечувалась приватна власність. Натомість встановлюваласьдержавна, колективна та індивідуальна форми власності;

в) замість ринкових механізмів формувалась плановаекономіка, тощо.

   І  от цей тріумвірат трьох суспільних систем –ідеологічної, політичної та економічної - існував в радянській країні до тихпір, поки всі вони   не почали потихенькудеградувати - кожна по-своєму. Врешті-решт, ідеологічна система була повністюзруйнована, після чого економічна і політична продовжували деградацію - аж дотих пір, поки не була проголошена незалежність України.

            Важливо відмітити те, що де-факто в радянській країні ніколи не існувала(і апріорі не могла існувати)  правова система,а функціонували лише ідеологічна, політична і економічна системи. 

            Тепер розглянемо, що відбулосяз політичною та економічною системами після проголошення незалежності України.

Тут варто звернути увагу на кілька основнихаспектів.           

Аспект перший . З руйнуванням ідеологічної системи, юридичнанаука і філософія звільнились від більшості настанов та постулатівмарксистсько-ленінської ідеології, зокрема, зникла їхня партійність. До того ж,з’явилася філософія права.

У зв’язку з цим, колишніх представниківрадянської  юридичної науки УМОВНО можнарозподілити на три табори:

а) ті, хто почав освоювати філософію права, і наїї основі пропонувати подальший розвиток країни (наприклад, академік О.М.Костенко, який на основі філософських ідей природного права запропонував ідею(вчення) соціального натуралізму);

б) ті, хто почав вивчати західний досвід, і на ційоснові пропонувати подальший розвиток країни (наприклад, С. Головатий, В.Речицький, М. Хавронюк, С. Шевчук);

 в) ті, хтонамагався пристосувати ідеї верховенства права (або правової держави) допострадянської системи законодавства, намагаючись у такий спосіб трансформуватиіснуючу пострадянську систему законодавства в правову систему (на мою думку, цеЮ. Шемшушенко, О. Ющик, деякі інші вчені Інституту держави і права ім. В.М. Корецького).

Однак, слід констатувати, що незалежно відкількості напрямків досліджень, ні юридична наука, ні філософія права так і не сталидостатнім підґрунтям для трансформації політичної та економічної систем внапрямку верховенства права. Як політична, так і економічна системипродовжували функціонувати відповідно до їхніх цінностей – максимальногополітичного владарювання та  збільшенняприбутків відповідно – не рахуючись при цьому з цінностями права. І доказомцього є нинішня ситуація в країні, де замість верховенства права існуєверховенство політичних та економічних інтересів. 

            Аспект другий. Іполітична, і економічна системи, які за часів радянщини були пристосовані підкерування ними збоку ідеологічної системи,залишилися СИСТЕМНО некерованими (у зв’язку з крахом ідеологічної системи). Алеж країна не може залишатися без політичної влади. І тому, з проголошенням курсуна демократію, в Україні виникло багато партій, які почали під лозунгамидемократії боротися за політичну владу. До того ж,  отримання (здобуття) політичної влади в цейісторичний період дозволяло не тільки політично владарювати, а ще йварварськими методами здійснити перерозподіл власності, узаконити приХватизацію,встановлювати (за допомогою законодавства) корупційні схеми тощо.

І все це за 26 років не просто розвивалося, а ще йудосконалювалося, в тому числі і за допомогою законів. І «на руку» цьомуварварському процесу було те, що хворий на радянську форму патерналізму українськийнарод після падіння СРСР залишився з радянською ЗАКОНОсвідомістю (а неправосвідомістю) і продовжував вірити владі та дотримуватись законів, які невідповідали праву. Зокрема, на початку 90-х років більшості українців (а деякимі зараз) достатньо було банерів, листівок, гречки для того, щоб віддати свійголос на виборах за потрібного комусь кандидата. За голоси виборців на такихкандидатів працювали орди політтехнологів, які видумували різні способи, як би обманутилюдей і створити образ «найкращого представника» народних інтересів. А народтерпів, голосуючи то за одних, то за других – то за Кучму, то за Тимошенко, тоза Януковича, -  не розуміючи, що вониоднаково працюють на себе, бо таквлаштована пострадянська політична система. А будувати правову систему (абоініціювати її будівництво) політикам було невигідно (і досі невигідно), бо цеунеможливлює просування їхніх приватно-політичних інтересів. До того ж, ніхтоне ставив під сумнів факт існування в нашій країні правової системи, і тому небуло потреби її будувати...

Але в певні моменти терпець у народу увірвався, щоі призвело до Помаранчевої революції та революції Гідності. Однак, українськомународу ніхто ж не сказав, що сама по собі революція не призводить до змін накраще. Революційний шлях розвитку – це та єресь, яку видумали комуністи (чи щехтось) для того, щоб народ, піднімаючись на революцію, думав, що у такий спосібвін забезпечує подальший розвиток на краще. Насправді ж революція – це лише соціальнийвибух, який свідчить, що суспільство втратило час на реформування країни, і щодалі воно не може існувати за існуючого ладу; що треба цей лад змінювати,причому не поступово, а негайно.

А як змінювати і кому довірити цю зміну – то вже іншасправа. На мою думку, за демократії, це є справою інтелектуалів (аналітиків)від громадянського суспільства. А наші «інтелектуали-аналітики» відгромадянського суспільства жодного плану подальшого розвитку країни нерозробили, а тільки пропонували політикам свої «реформи» на основі західногодосвіду (як правило), замість того, щоб займатись аналітикою існуючої ситуаціїв своїй країні, і на цій основі пропонувати справжні реформи. А політики і радіпоглинати запропоновані громадськістю «реформи», пристосовувати їх під свійполітичний інтерес, а потім рапортувати, що вони, прийнявши необхідні для себе«реформи», врахували "думки громадськості".

Таким чином, всі ці «реформи» приймались у повнійвідповідності з політичними інтересами тих, хто при владі, та інтересамиолігархів.    

Аспект третій . Після проголошення незалежності, Україна взялаорієнтир на розбудову правової держави і впровадження верховенства права, наздійснення конституційної і судової реформ. Передусім, увага була  зосереджена на розробці та прийнятті новоїКонституції, на створенні незалежного суду.

І почалося: реформа за реформою, реформа зареформою… А результату немає. Чому результату немає? А тому, що результат можебути досягнутий лишеза умови існування правової системи в країні. Нажаль, наші  «реформатори» відгромадськості не усвідомили головного – того, що на Заході після революцій(громадянської війни) ОДНОЧАСНО:

а) утворювалася (еволюційним шляхом) правовасистема країни;

б) трансформувалася політична система під те, що надаліїй доведеться співіснувати і взаємодіяти не тільки з економічною, а й з правовоюсистемою, та ще й на основі ВЕРХОВЕНСТВА права;

в) аналогічно політичній трансформувалася і економічнасистема. 

 А в Українипартії, що виникли після розпаду СРСР кинулися будь-якими засобами боротися завладу. Вони і не думали створювати правову систему. Їх це не цікавило. Навпаки,наші політики тільки тим і займалися, що Конституцію та суд, які потенційномали б стати (після реформування) елементами української правової системи,почали спотворювати під інтереси політичної системи. Це і рішення КонституційногоСуду України від 30.09.2010 року про скасування політреформи 2004р., і судовапсевдо-реформа 2010р., і нещодавній псевдо-конкурс до Верховного суду.

 І досіполітики тим і займаються, що пристосовують важливі законопроекти під власнийполітичний інтерес, тільки вже з «просунутою» громадськістю разом.

А правосвідомістю людей взагалі ніхто ніколи непереймався. І зараз не переймається. Між тим, правову систему можна вважатиствореною і готовою до функціонування лише тоді, коли:

а) побудовані мінімум три її елементи - Конституція,суд та правосвідомість. І при цьому визнається, що ні Конституція, ні суд неналежать до елементів політичної системи;

б) конституція, суд та правосвідомість взаємозв’язані і становлять одне ціле;

в) вищезазначені елементи правової системивзаємодіють (на основі принципу верховенства права) і впливають на політичну таекономічну системи так, що ці системи РЕАЛЬНО (а не на словах) функціонуютьзадля утвердження, забезпечення та захисту прав і свобод людини.

Поява (в подальшому) таких елементів правовоїсистеми, як правотворення і правозастосування, свідчить про фактичнефункціонування правової системи.  

На жаль, більшість українських науковців в своїхдослідженнях виходять з того, що в нашій країні існує правова система, і що законє елементом цієї системи. На мій погляд, це лише грає на руку нашійпострадянській політичній системі, яка де-факто має на меті недопущеннястворення потужної правової системи в країні.

І за такої ситуації найближча наша перспектива –це подальше поглинання політичною системою потенційних елементів правовоїсистеми, обіцянки політиків «все реформувати», процвітання популізму і зневіранароду до влади і політиків. І ні до чого доброго це не призведе, окрімподальшої деградації. 

На мою думку, єдиний вихід з такої ситуації – цездійснення справжньої (не фейкової) аналітики нашої нинішньої державно-правовоїдійсності (без філософствувань, домислів та фантазувань), а також розробка івпровадження правових технологій,спрямованих на реформу державно-правової сфери, побудову правової системи таподальше її удосконалення (залежно від потреб часу). Це, на мій погляд, і є технологічним шляхом суспільного розвиткудержавно-правової сфери. 

Технологічний шлях суспільного розвитку є повноюпротилежністю еволюційному. Його основними характеристиками є:

а) об’єктивний (а не крізь філософію права) аналізіснуючої державно-правової дійсності;

б) послідовність в розробці та впровадженніправових технологій;

в) поетапне впровадження правових технологій;

г) чітке визначення мети, що досягається,  та способів (методів) її досягнення;

ґ)  чіткевизначення плану конкретних дій, спрямованих на результат впровадженнярозроблених правових технологій, тощо.

Як можна побачити, технологічний шлях розвитку уособлюєтьсяв правовій технології.  

Правову технологію можна визначити як сукупністьвзаємопов’язаних технологічних операцій по перетворенню державно-правовоїдійсності, які розробляються та послідовно (поетапно) впроваджуються з метою реформування, побудови та удосконаленняпевних державно-правових явищ, потреба в яких продиктована часом, є очевидною ізумовлена необхідністю подальшого суспільного розвитку.

Отже, правова технологія включає в себе:

а) правовутехнологію реформування, в межах якої розробляються технологічніоперації по заміні якості окремих елементів пострадянської політичної системи (зокрема,Конституції та суду) з метою їхнього перетворення на елементи майбутньоїправової системи, а також технологічні операції по заміні якості окремихдержавно-правових явищ в інших сфер державно-правової дійсності (освіта, охороназдоров’я, правоохоронна система тощо). Наприклад, такі елементи колишньоїрадянської політичної системи, як Конституція і суд, в ході конституційної тасудової реформ мають набути нової якості – якості елементів правової системи, з одночаснимприпиненням їхнього функціонування, як елементів політичної системи;

б) правовутехнологію побудови правової системи, в межах якої реформованіелементи правової системи (наприклад, Конституція та суд), а також окремостворені її елементи (наприклад, правосвідомість, правотворення,правозастосування тощо), поєднуються (зв’язуються) між собою і взаємодіють, чимутворюють єдине ціле – правову систему країни;

в) правовутехнологію удосконалення правової системи, в межах якоїрозробляються технологічні операції по удосконаленню існуючої (задіяної) правовоїсистеми відповідно до вимог часу (наприклад, удосконалення з метою подальшоїінтеграції з правовими системами інших країн).  

Правова технологія дозволяє за мінімальних зусильдосягти максимального результату у побудові правової системи та реформуванні державно-правовоїсфери через визначення (окреслення) кожної дії (технологічної операції),виходячи з потреби та реальних можливостей країни на певному етапі її розвитку.

А починати  слід з визнання того, що наразі правовоїсистеми у нас немає, і її треба будувати – будувати технологічним шляхом, а нечекати, що правова система сама виникне в ході еволюції. За нинішньої ситуаціїв нашій країні, казка про еволюційний шлях розвитку вигідна лише тим, хтозабезпечений матеріально, тобто політикам та олігархам. Вони якраз можуть собідозволити безбідно «еволюціонувати» хоч все життя. А громадянам потрібні негайніта ефективні зміни на краще, які неможливі без функціонування потужної правовоїсистеми в нашій країні.

Підсумовуючи, треба зазначити, що історія, яку маєУкраїна (з усіма нашими прорахунками та безвідповідальністю за 26 років), демонструє,що даремно надалі сподіватися на еволюцію. Врятувати нашу країну може тількитехнологічний шлях суспільного розвитку, в результаті якого має бутиспроектована та побудована правова система України.

Очевидним є і те, що в сучасній демократичнійкраїни тільки правова система (з її цінностями) здатна  вплинути на політичну та економічну системи (черезверховенство права) настільки потужно, щоб політикам і олігархам було невигідноформувати свої політичні та економічні інтереси без врахування інтересівлюдини, які утверджує, забезпечує та захищає правова система країни.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net