Деякі особливості спорів з державними органами

У спорах з органами митниці при завищенні останніми митної вартості товару необхідно звернути увагу на те, що позовні вимоги про стягнення надміру сплаченої суми податку на додану вартість задоволенню не підлягають. Аргументуючи таку позицію ВАСУ у постанові від 03.12.15 №К/800/19742/13 вказав, що у разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, надміру сплачені суми повертаються декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, затвердженого Наказом Держмитслужби від 20.07.2007 №618 та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства (затвердженого Наказом Держмитслужби та Держказначейства від 20.07.2007 №611/147 або Наказом Міндоходів та Мінфіну від 30.12.2013 №882/1188 в залежності від часу виникнення правовідносин). Відповідно до даних актів декларант повинен подати заяву до митного органу, останній приймає висновок про повернення, надсилає його до органу Держказначейства, який, у свою чергу, здійснює перерахунок коштів декларанту. Аналогічна позиція викладена в постановах ВСУ від 15.04.2014 у справі №21-29а14 та від 12.11.2014 у справі №21-491а14.

У разі видання Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю наказу про скасування сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до IV і V категорій складності у зв’язку із виконанням на об’єкті в подальшому будівельних робіт з його реконструкції шляхом зміни техніко-економічних показників будівлі та її розмірів без дозволу на виконання таких робіт ВАСУ в ухвалі від 03.12.15 №К/800/58348/14 зазначив, що Інспекції не надано право скасовувати чи анульовувати такі дозвільні документи з вищенаведених підстав. Дозвільний орган, що видав дозвільний документ, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності чітко визначених підстав (надання в заяві про видачу дозвільного документа недостовірної інформації; здійснення суб’єктом господарювання певних дій з порушенням вимог законодавства, щодо яких був виданий припис про їх усунення із наданням достатнього часу для його виконання).

Орендарям земельних ділянок державної та комунальної форм власності необхідно взяти до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14.07.15 №21-1699а15 та позицію Вищого адміністративного суду, що міститься в постанові від 09.12.15 №К/800/11376/14 згідно яких після набрання чинності Податковим кодексом України орендар мав самостійно перерахувати розмір орендної плати з урахуванням обмежень, визначених підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

У спорах із Інспекцією з питань захисту прав споживачів про відсутність підстав для проведення перевірки ВАСУ погодився з позицією Верховного Суду, відповідно до якої на підставі звернення споживачів Держспоживінспекція та її територіальні органи в межах наданих їм повноважень у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти суб’єктів господарювання сфери торгівлі і послуг (ухвала ВАСУ від 24.11.15 №К/800/59815/14).

У спорах за позовами ДФІ з вимогою зобов’язати відповідача виконати пункти вимоги щодо перерахування коштів ВАСУ погодився з правовою позицією Верховного Суду, згідно з якою виявлені збитки, завдані державі чи об’єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольної установи в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов’язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим (ухвали ВАСУ від 24.11.15 №К/800/12461/15, №К/800/7301/15, ухвала ВСУ від 25.09.15 №2а/0470/15338/11, постанова від 23.06.15 №21-967а15).