Чи може боржник викупити власний кредит у Фонду гарантування

Чому ситуація із масовою ліквідацією набула політичного кольору? Хто намагається заробити на проблемах? Чому бізнес став заручником ситуації і чому сьогодні адекватна фахова оцінка такої вагомої проблеми не популярна?

Чи може боржник викупити власний кредит у фонду гарантування або історія ще однієї афери

Попередні три роки зіграли злий жарт з клієнтами багатьох банків. В критичній ситуації опинились всі: і вкладники і боржники. Сколихнулась хвиля банкопаду, потягнувши за собою масу організованих шахрайських схем. Наслідок: фінансові втрати для всіх, хто був дотичний до ліквідованого банку.

Чому ситуація із масовою ліквідацією набула політичного кольору? Хто намагається заробити на проблемах? Чому бізнес став заручником ситуації і чому сьогодні адекватна фахова оцінка такої вагомої проблеми не популярна?

На початку 2014 року в Україні налічувалось 180 банків, після масових "чисток” залишилось лише 103. І все було б нічого, мабуть дійсно управлінські, економічні та інші несприятливі обставини могли стати причиною цієї ситуації.

Та кінцевим “ споживачем ” негативних наслідків став не бюджет, не НБУ і навіть не власники ліквідованих банків (які здебільшого врятували свої активи вчасно), а боржники та вкладники.

Тема жахливо заполітизована, навколо відомих всім груп валютних позичальників і “ обманутих вкладників ” крутиться сила силенна політичних стерв ’ ятників, які не втомлюються піаритись на цій проблемі.

Як наслідок, фаховим спеціалістам цієї сфери не лишилось місця для грамотного аналізу і вирішення ситуації, всю площину проблеми з ’ їдає популізм.

І так, ліквідується банк, який має борги перед вкладниками і сам виступає кредитором перед боржниками. Дуже часто, у зв’язку із рефінансуванням, кредитні активи ліквідованого банку, ще й перебувають у заставі НБУ (що додає гіркоти ситуації).

Оплата вкладникам банку, що ліквідується, обмежується сумою у розмірі 200 000,00 грн.

Залишаються кредити позичальників (фізичних і юридичних осіб), які проходять відповідну експертну оцінку та виставляються на продаж у відповідних торгівельних організаціях.

Як це відбувається у конкретному випадку?

Дельта банк.

Станом на початок 2016 року вкладники “ Дельта банку ” отримали 15,36 млрд. гривень компенсації за рахунок емісійних коштів НБУ (бо на той час активи цього банку не продавались, відповідно грошей на відшкодування у самого Фонду не було). Між іншим, саме ця емісія і подібні їй лихоманили гривню весь цей складний період.

Як не парадоксально, начебто успішний Дельта банк, рік перед власною ліквідацією показує найгірший фінансовий показник – 50,6 млрд. гривень збитку (в голові грамотно аналізуємо чому).

«Коли тимчасовий адміністратор зайшов у «Дельту», то стало зрозуміло, що і акціонери, і основні клієнти готувалися до цього. Ми виявили 150 операцій на 20 млрд. грн, які вважаємо нікчемними», – говорив раніше ліквідатор Дельта Банку Владислав Кадиров. Вимоги 35 тис. заможних вкладників до «Дельти» перевищують 10 млрд грн. (тут думаємо звідки у “заможник вкладників ” такі гроші.)

Отже, ще задовго до початку ліквідації, почалась активна діяльність Дельти з виведення активів.

В результаті масових фінансових махінацій виник ризик неможливості повернення коштів державі, раніше позичених для компенсації вкладникам. У вересні 2016 року Фонд виходить до громадськості із заявою про ризик втрати активів банку.

Отож, вкладники поховали останні надії на повернення свої коштів (бо до четвертої черги справа не дійде однозначно) і питання з депозитами закрито.

Далі починається епопея з кредитами. Безумовно, кожен позичальник, кожен бізнесмен рятує своє майно всіма наявними у нього зусиллями. Що цікаво, процедура врегулювання кредиту відбувається у тіні із застосуванням “чиновницьких ” рук і брудних схем.

Спочатку історія з відступленнями і взаємозаліками (коли кредитори банку укладали договори із боржниками, відступаючи останнім право вимоги до банку на суму, що відповідала розміру боргу. Тоді боржник ставав для банку одночасно кредитором, в такий спосіб припиняючи зобов ’ язання, відповідно до норм Цивільного кодексу).

На фоні подібних абсолютно природніх спроб бізнесу врятувати своє майно починають виникати скандали. Ображений люмпен і його політичні представники-стерв ’ ятники кричать про завдану їм цими діями шкоду. При цьому не замислюються над тим, що всі активи цього банку перебувають у заставі НБУ, а тому все, що буде продане в ліквідпроцедурі не потрапить до їхніх рук ніяк. Проте зрозуміло, політика…

І от, сьогодні, по цьому банку ми підходимо до найцікавішого етапу: продажу кредитних портфелів третім особам.

Не таємниця, що жоден актив ліквідованого банку, жоден кредит не продається по номіналу (тобто один до одного), завжди є певний дисконт. На торгах, організованих акредитованими площадками Фонду, відбувається війна між двома категоріями – боржниками та іншими комерційними установами (по-моєму вони у цьому випадку відіграють роль падальщиків). Боржнику, зрозуміло, є потреба викупити борг і позбутися кабали, в той час як окремі факторингові компанії мають намір купити чужий кредит за безцінь, а потім витискати останні соки

Торги звичайно не відбуваються прозоро, самі учасники незадоволені процедурою починаючи від неправильної оцінки (на приклад, не врахування факту продажу значної частини заставного майна боржника у процедурі банкрутства) до обмежених даних в кабінеті доступу до документів по конкретному активу.

Сам Кияк офіційно озвучує таку річ: “Є людський фактор, і перевірити ліквідатора на факт змови я не можу. Хоча саме ліквідатор погоджував біржі до 1 січня. Оцінити якість роботи можна було тільки за підсумками торгів”.

Фактично у руках Фонду опинилися неймовірні інструменти впливу на українську економіку, на великий, маленький і середній бізнес, на долю громадян, їхнього помешкання, їхніх машин і навіть речей особистого вжитку.

Мені здається така ноша для Фонду непосильна.

Я пропагую і прошу це робити колег, прозорий і вигідний доступ до боргових активів самих позичальників. Ми неодноразово звертались до компетентних осіб і особисто і письмово, з проханням дати боржникам переважне право на викуп їхніх боргів шляхом застосування комісійних послуг фінансових установ.

В такий спосіб вирішимо декілька проблем.

По-перше, дохід Фонду зросте на суму відкату, що був би необхідним, за умови послуг окремих “ колишніх банкірів ” .

По-друге, боржник як ніхто інший, зацікавлений у викупі свого кредиту, тому він з радістю придбає його і за дисконтом в розмірі 30-50 % від суми боргу, що суттєво покращить фінансову ситуацію і Фонду, і боржника.

По-третє, ми виключимо з ринку послуг шакалів та уникнемо незаконного готівкового обігу, одночасно комісійна винагорода за послуги по викупу заборгованості, буте прозорою.

І останнє, ми приведемо цей сумбурно-хаотичний ринок до здорових і зрозумілих стандартів, покращимо фінансове становище бізнесу і зменшимо навантаження на судову гілку (бо потреба затягування процесу відпаде сама собою).

Бачу завдання адвокатури та усіх дотичних юридичних компаній у послідовному втіленні відкритих торгів спільно з очільниками Фонду та виконанні медіаторської функції у цій складній корупційній системі.

Одночасно, гарні наміри в майбутньому не заважають нам і зараз відстоювати інтереси кредитованого бізнесу. Ми маємо чисті і відкриті напрацьовані механізми викупу боргів в інтересах боржника. Це насправді велика соціальна місія і ми закликаємо колег приєднуватись.