Об’єднання енергетичних ринків за Європейською моделлю

Об ’ єднання енергетичних ринків (Market Coupling) за Європейською моделлю з балансуванням на добу наперед – це шлях до зниження ціни на тепло- і електроенергію  

Цільовою моделлю на наступний період часу є Європейський ціновий зв'язок (EPC), яка одночасно визначає обсяги та ціни у всіх відповідних зонах на основі принципу маржинального ціноутворення.

У Європі завершено об ’ єднання енергетичних ринків на добу наперед. Що це їм дало? Формування єдиної ціни на електроенергію по всій Європі і низькі тарифи на електроенергію та тепло. Усього навсього. Яким чином? Дуже просто. Шляхом конкуренції на оптовому ринку та роздрібному ринку постачальників відповідних послуг.

Наприклад, у Балтійському регіоні за рахунок будівництва інтерконекторів, нових зв’язків з країнами Скандинавії, збільшення перетоків тощо оптова ціна на електроенергію впала за чотири роки вдвічі за рахунок впливу конкуренції на відміну від України, де ця ціна постійно зростає, тому що нема конкуренції і між незалежними (їх на ринку нема, бо нема самого ринку) роздрібними постачальниками цих послуг.

Це відбувається за рахунок так званої волатильності ціни. Це фінансовий показник, що характеризує тенденцію ринкової ціни або доходу, що змінюються в часі. Він є найважливішим фінансовим показником і поняттям в управлінні фінансовими ризиками, де представляє собою міру ризику використання фінансового інструменту за заданий проміжок часу. Для розрахунку волатильності застосовується статистичний показник вибіркового стандартного відхилення, що дозволяє інвесторам визначити ризик придбання фінансового інструмента.

На ділі це означає, що оптова ціна на електроенергію протягом доби постійно змінюється і за рахунок перетоків між країнами, ринки яких об ’ єдналися, приходить до певного середнього значення. Усі ринки в Європі працюють в єдиній системі і це дає чудовий економічний ефект. Це формує єдину середню ціну на електричну енергію по всій Європі. При об’єднанні енергетичних ринків ціна електроенергії суттєво знижується. Так само має працювати і газова біржа, яка наразі не працює, так формується і функціонує експорт/імпорт газу і взаємні перетоки електроенергії, враховуючи наявність її надлишку в пікові години.

Якби синхронізація відбулася, взаємні перетоки електроенергії між Україною та сусідніми країнами постійно вирівнювали б ринкову ціну, яка б не залежала ні від Регулятора, ні від Уряду. Ціну регулювання ціни електроенергії нашим Урядом, ми, як побутові споживачі, знаємо дуже добре. Нас ніхто не питає, якого постачальника цих послуг ми хочемо, ніхто не пропонує варіанти. Цинічні чиновники і так звані експерти, які спілкуються від Українського народу з Європою, стверджують, що громадяни не скаржаться на відсутність вибору. Хіба наші громадяни мали колись цей вибір, чи розуміють, що їм необхідно вимагати диверсифікацію джерел постачання тощо?! У нас сім десятків років була планова економіка, а потім прихватизація обленерго (ТЕС). Що Український громадянин може вимагати в цих умовах? Хто зацікавлений в роз ’ ясненні йому цих його прав? Власник ДТЕК? Як би не так. Уряд? Як би не так. Регулятор? Як би не так. Міненерговугілля? Як би не так.

Їм треба займатися експортом електроенергії у власних інтересах і отримувати максимальний маржинальний прибуток.

Вже більше півроку діє драконівська постанова Уряду від 22 березня 2017 року № 187, яка блокує роздрібний ринок і підлягає скасуванню. Уряд пообіцяв її скасувати, але це не в його інтересах. Це в інтересах Українського народу, але не в інтересах Уряду України.

Для можливості залучення Європейського Партнера ГТС та згідно з пунктом 5 Плану реструктуризації публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з метою відокремлення діяльності з транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 року № 496, Мінекономрозвитку, Міненерговугілля, Мінфіну, НКРЕКП (за згодою), Антимонопольному комітету доручалося до 1 січня 2017 року розробити за участю експертів Секретаріату Енергетичного Співтовариства та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроект щодо внесення змін до відповідних законів щодо, зокрема, визначення порядку та умов концесії майна, що використовується для забезпечення транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу і не підлягає приватизації. Термін був визначений до 1 січня 2017 року.

Станом на 11 листопада 2017 року законопроект в парламенті не зареєстровано, хоча Європейська сторона зі свого боку зробила все, що могла. Україна в особі Уряду проігнорувала це. Чому? Тому що Уряд України на ділі не зацікавлений у впровадженні нинішніх Європейських цінностей щодо прозорості і чесності ринкових відносин.